Дмитро Лубінець: соціальний захист — конституційний обов’язок держави, а не ласка

Омбудсман Дмитро Лубінець у своїй колонці доводить: підтримка держави для тих, хто втратив роботу, захворів, отримав інвалідність або досяг пенсійного віку, — це не «жест доброї волі», а обов’язок, закріплений у Конституції. На його думку, мало внести право до закону. Держава має подбати, щоб людина справді могла ним скористатися, особливо тепер, коли через війну мільйони українців без допомоги не можуть закрити базові потреби.

Дмитро Лубінець про соціальний захист: розрив між гарантією і доступом

Автор нагадує, що стаття 46 Конституції гарантує захист у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття не з вини людини та в старості. Водночас, за його спостереженням, між гарантією і можливістю нею скористатися іноді лежить прірва.

З початку року в Офіс Омбудсмана надійшло 8579 скарг на ймовірні порушення соціальних прав. Із них 5432 стосуються саме права на соціальний захист. Лубінець зауважує, що Офіс не призначає ні пенсій, ні виплат: це компетенція профільних органів. Омбудсман перевіряє їхні рішення і дії, надсилає акти реагування чи рекомендації та стежить, щоб порушене право повернули людині.

Пенсії: помилки стажу, розрізнені реєстри, заморожені виплати

Щодо пенсій Лубінець отримав 950 звернень. Він описує три системні збої:

• Тлумачення закону не на користь людини. Учаснику бойових дій не додали до страхового стажу час, коли він отримував допомогу по безробіттю, хоча суд уже визнав цей період страховим. Через це чоловік не міг оформити дострокову пенсію. Після реагування Офісу рішення переглянули і пенсію призначили.
• Реєстри без обміну даними. Непрацюючий пенсіонер із зони радіоактивного забруднення втратив доплату, бо Демографічний реєстр не містив відомостей про його проживання там. Пенсійний фонд при цьому не звірив дані в системі Державної міграційної служби. Після втручання інформацію перевірили й доплату встановили.
• Раптова зупинка виплат. Пенсіонеру у квітні заблокували кошти через нібито непройдену ідентифікацію, хоча він завершив її ще в лютому. Спільний розбір із Пенсійним фондом завершився поверненням виплат на банківський рахунок.

За словами автора, причини різні, а результат однаковий: у держави є ресурси й інструменти, а людина залишається без підтримки через збій у системі, неуважність чи небажання вникати в деталі.

Соціальна допомога і житлова субсидія: застарілі норми та формалізм

З питань державної соціальної допомоги надійшло 246 звернень. На думку Лубінця, будь-яка реформа втрачає сенс, якщо на місцях діють за звичкою, а не за новими правилами. Він наводить історію жінки з інвалідністю з дитинства: допомогу їй призначили з січня 2026 року, але через системну помилку гроші не надходили. Після втручання Офісу Пенсійний фонд виплатив борг за всі місяці.

Інший приклад — чоловік із Запоріжжя з інвалідністю з дитинства, якому відмовили в базовій соціальній допомозі в межах експериментального проєкту. Підставою стала вимога, що діяла лише до кінця жовтня 2025 року. З 1 листопада непрацездатні особи з інвалідністю мають право на допомогу незалежно від інших виплат. Після рекомендацій омбудсмана фонд визнав помилку й призначив кошти з лютого 2026 року.

Щодо житлової субсидії Офіс отримав 140 звернень. Автор підкреслює, що вона залежить від середньомісячного сукупного доходу домогосподарства, тож рішення мають спиратися на достовірні дані. Жінці з травня 2026 року відмовляли у призначенні через простро= паспорт онука, прописаного за тією ж адресою. Проте під час воєнного стану такий документ лишається чинним, тому підстав для відмови не було. Рішення переглянули, субсидію призначили з травня.

Соціальні послуги: доступ залежить від громади

Із питань соціальних послуг надійшло 238 звернень. Лубінець називає причини нерівного доступу в різних громадах: брак коштів, нестача фахівців і слабка інфраструктура. Під час моніторингових візитів лише дві з восьми перевірених громад оцінювали потреби мешканців так, як вимагає законодавство. Люди нерідко не знають, на що можуть розраховувати, а підтримане проживання і персональний асистент майже не розвинені.

Як приклад автор описує двох літніх людей, які не могли отримати догляд удома. Офіс надіслав рекомендації Національній соціальній сервісній службі, і після заходів державного нагляду місцеве самоврядування ухвалило рішення про надання послуг. Лубінець переконаний: право на послугу має визначатися потребами людини, а не можливостями громади.

Підсумок: право має діяти на практиці

За два останні тижні Офіс поновив 17 прав у сфері соціального захисту. Лубінець визнає, що для масштабів країни це мало, проте для цих людей і їхніх родин зміна стала життєво важливою. На його думку, в основі різних історій лежить одна проблема: право є, а скористатися ним неможливо. До того ж не всі знають, куди звертатися, передусім літні люди та люди з інвалідністю.

Тому Офіс, за словами омбудсмана, не обмежується одиничними випадками: якщо проблема може торкатися інших людей, він інформує відповідні органи й пропонує шляхи її усунення. Лубінець закликає громадян, які вважають свої права порушеними, звертатися до Офісу: працює гаряча лінія 1678, а також електронна пошта hotline@ombudsman.gov.ua.