Лубінець про Нацстратегію з прав людини: що враховано, а що ні

Омбудсман Дмитро Лубінець у колонці для Укрінформу проаналізував Нацстратегію з прав людини, яку Президент затвердив Указом № 1038/2026. На його думку, це рамковий документ: він задає орієнтири, цілі та індикатори до 2035 року, але самостійно не змінює ні законів, ні практики.

Автор нагадує, що попередній документ ухвалили у 2021 році, до повномасштабного вторгнення. Тому в ньому не було відповіді на окупацію, вимушене переміщення, депортацію дітей і зруйноване житло. Оновлювати його почали у 2022 році, а команда Офісу Омбудсмана долучалася до цієї роботи від початку. Власний критерій успіху Лубінець окреслює так: «поновлені права, доступна допомога та усунені перешкоди».

Які пропозиції Офісу Омбудсмана потрапили до Нацстратегії з прав людини

За словами Лубінця, підґрунтям для пропозицій стали висновки парламентського контролю, скарги людей, виїзні візити та щорічні й спеціальні доповіді. Більшу частину пропозицій враховано. Серед прийнятих положень автор виділяє такі:

• мандат органу з питань рівності вперше пов'язано з Уповноваженим, а також зафіксовано потребу в повноваженнях, ресурсах і гарантіях його незалежності;
• передбачено зміну законодавства, щоб запровадити інші моделі підтримки для осіб з інвалідністю, зокрема підтримане ухвалення рішень;
• з'явилася окрема операційна ціль щодо культурних прав, яка охоплює доступ до культурних послуг для маломобільних груп;
• враховано питання якісної питної води, моніторингу повітря, участі громадськості в екологічних рішеннях, змісту освіти та захисту персональних даних, зокрема дітей;
• для місць несвободи додано завдання покращити медичну допомогу, зокрема передати пенітенціарну медицину від Мін'юсту до МОЗ, і врегулювати працю засуджених.

Лубінець підкреслює: виконання рекомендацій його щорічних і спеціальних доповідей стало одним з показників першої стратегічної цілі. Отже, системні проблеми, які виявив парламентський контроль, мають перетворюватися на рішення органів влади.

Діти, полонені та постраждалі від війни

Російську політику депортації й примусового переміщення дітей стратегія визнає окремим викликом. Вона передбачає, що держава, громадський сектор і міжнародні партнери діятимуть узгоджено: виявлятимуть дітей, повертатимуть їх і допомагатимуть адаптуватися, а також документуватимуть злочини проти них. Автор наводить дані Офісу Генерального прокурора: станом на 19 жовтня 2026 року через агресію Росії загинули 762 дитини, ще 2960 дістали поранень. Окремо документ вказує на ризики незаконної опіки чи усиновлення евакуйованих дітей іноземними органами та на розвиток моделі «Барнахус».

Для людей, яких позбавили свободи внаслідок агресії, і зниклих безвісти визначено окрему стратегічну ціль. Вона охоплює реінтеграцію повернутих, реабілітацію після катувань, цифрові сервіси пошуку, біометричну та молекулярно-генетичну ідентифікацію й співпрацю з міжнародними організаціями.

Захист переселенців, мешканців тимчасово окупованих територій і постраждалих від агресії закріплено в окремих цілях. Проблеми, які Лубінець бачить у зверненнях, — недоступне через умови кредитів житло для ВПО, складне продовження допомоги на проживання, потреба в дистанційному підтвердженні руйнувань і нестача укриттів у прифронтових громадах. Допомога тим, хто повертається через «Доманове», на його думку, має бути безперервною. Права ветеранів теж виокремлено в операційну ціль: вона передбачає зміни в законодавстві, програми реабілітації та тривалий медичний догляд.

Євроінтеграційні орієнтири документа

Лубінець пояснює, що ухвалення стратегії — захід Дорожньої карти з питань верховенства права (розпорядження Кабміну від 14 травня 2025 року № 475-р). Воно наближає виконання вимог Кластера 1, зокрема Розділу 23. Україна консультувалася з Європейською Комісією, а документ спирається на Європейську конвенцію з прав людини та рекомендації Ради Європи й ООН.

Цілі пов'язано з європейськими зобов'язаннями щодо рівності, гендерної рівності, свободи медіа, мирних зібрань, національних меншин, міграції та персональних даних. Для захисту журналістів від позовів SLAPP законопроєкт № 16117 зареєстрували в парламенті 30 вересня 2026 року.

Що не врахували і від чого залежить результат

Омбудсман наголошує: «Стратегія — це рамка: вона визначає цілі та індикатори, але сама по собі не змінює ні законів, ні практики». Реальні зміни, на його думку, залежатимуть від Операційного плану на 2027–2029 роки, де потрібно прописати заходи, виконавців, строки, фінансування й показники результату.

Не враховано дві пропозиції Офісу. Перша — окрема ціль щодо прав військовослужбовців та інших захисників сектору безпеки й оборони. Друга — ціль «Бізнес і права людини» з імплементацією директив ЄС CSRD і CSDDD. Щодо бізнесу Лубінця запевнили, що ці питання врегулює Національний план дій з відповідального ведення бізнесу від Мінекономіки. Захист військових, переконаний автор, мають забезпечувати конкретні рішення й дієві механізми поновлення прав, а не декларації.

Сам Лубінець збирається стежити за виконанням стратегії в межах парламентського контролю та публічно звітувати у своїх доповідях. Головне питання він формулює так: «Чи матиме кожен громадянин дієвий захист від дискримінації?»