Краснолуцький про COP17: з чим Україна їде на конференцію з біорізноманіття

Олександр Краснолуцький, заступник міністра у відомстві з питань економіки та довкілля, у колонці для Укрінформу пояснює, з чим Україна приїде на COP17 — зустріч країн-учасниць профільної конвенції ООН у Єревані. На його думку, війна не дає підстав відкладати природоохоронну роботу, тому держава має показати і плани, і вже досягнуті результати.

Чому конференція в Єревані особлива

Захід розпочнеться 19 жовтня й триватиме два тижні. Делегації більш як зі ста країн шукатимуть шляхи, як спинити втрату біорізноманіття та вберегти природні екосистеми. Автор наголошує: після ухвалення у 2022 році Куньмінсько-Монреальської глобальної рамкової програми сторони вперше спільно перевірять, як виконуються взяті зобов'язання. Документ містить 23 глобальні цілі до 2030 року.

Краснолуцький вважає, що COP17 дасть змогу побачити, чи міжнародні обіцянки обернулися реальними діями. Україна входить до кола сторін конвенції, а Мінекономіки бере участь у виробленні та поданні державної позиції.

Стратегія збереження біорізноманіття до 2035 року

Головним напрацюванням автор називає Стратегію збереження біорізноманіття України до 2035 року. Уряд схвалив її влітку разом із планом дій на перші роки. За словами Краснолуцького, це не ще один формальний папір, а бачення того, як країна зберігатиме й відновлюватиме природні багатства впродовж десятиліття. Стратегія узгоджена з глобальними цілями та передбачає:

• захист рідкісних видів і місць їхнього існування;
• відновлення деградованих земель;
• розширення природно-заповідного фонду;
• облік потреб екосистем, коли розбудовують економіку.

Для реалізації на 2026–2028 роки передбачено понад 270 заходів. Автор звертає увагу і на європейський вимір: охорона оселищ, диких тварин та відновлення екосистем належать до екологічної політики ЄС, тож стратегія наближає національні підходи до європейських стандартів. Краснолуцький підсумовує: «ми робимо домашнє завдання, необхідне для майбутнього членства в Євросоюзі».

Сьомий національний звіт: прогрес і прогалини

Ухвалити документ — лише частина справи, зазначає автор: треба зрозуміти, наскільки дієві вже зроблені кроки й що залишається нерозв'язаним. Для цього підготовлено сьомий національний звіт про виконання конвенції, його розробили за підтримки Програми розвитку ООН і Глобального екологічного фонду. Попередній Україна подала у 2018 році. Відтоді світ запровадив нові цілі, а країна опинилася у повномасштабній війні, наслідки якої для природи відчуватимуться ще багато років.

Цього разу держави звітують за оновленим набором показників, який дозволяє системніше оцінювати природоохоронну політику. Над документом працювали науковці, представники органів влади та громадськості, а оприлюднено його на офіційному сайті конвенції. Тож, на думку автора, Україна їде до Єревана не лише зі стратегією, а й з оцінкою пройденого шляху та викликів.

Стратегічна екологічна оцінка і польова робота на Поліссі

Краснолуцький переконаний, що природа — не завдання самих лише екологів: від будівництва дороги, відбудови житлового кварталу чи розвитку агросектору залежить стан екосистем. Куньмінсько-Монреальська програма вимагає закладати питання збереження природи в політику й планування на всіх рівнях. Один з інструментів — стратегічна екологічна оцінка, що дає змогу заздалегідь визначити вплив державних програм і планів на довкілля. За підтримки ПРООН розробили методичні рекомендації щодо врахування біорізноманіття в такій оцінці; нині Мінекономіки затверджує їх. Автор очікує, що вони стануть складником планування територій, зокрема під час відбудови.

Практичний приклад — Полісся з його лісами та торфовищами. У межах проєкту щодо сталого тваринництва й збереження екосистем на півночі України ПРООН за кошти ГЕФ допомагає природоохоронним установам. Десять установ регіону вже отримали дрони, метеостанції, засоби зв'язку та резервного живлення: це дозволяє точніше стежити за змінами в екосистемах і вчасно помічати лісові та торфові пожежі. Цьогоріч їм також передали 198 фотопасток, які фіксують рідкісних тварин, не турбуючи їх.

Підсумок: захист природи не можна відкласти до кінця війни

Російська агресія щодня шкодить екосистемам, нагадує Краснолуцький: знищені оселища, замінована територія, забруднені ґрунти й водойми, загроза рідкісним видам. З цим доведеться працювати ще не одне десятиліття. Водночас, на його думку, країна не може відкласти охорону природи, бо від стану екосистем залежать продовольча безпека, якість питної води, стійкість до змін клімату та здоров'я наступних поколінь.

Участь у COP17 автор розглядає і як нагадування світові про глобальний вимір екологічних наслідків війни, і як сигнал: навіть у найважчі часи Україна залишається надійним партнером і рухається до своїх екологічних цілей.