Теракотова армія: відбитки пальців показали, що глину ліпили жінки й діти

Теракотова армія в Китаї постала не лише руками дорослих майстрів-чоловіків: нове дослідження відбитків пальців свідчить, що до роботи залучали також жінок і дітей. Результати опубліковано в Journal of Cultural Heritage, про них повідомляє Popular Mechanics.

Дорослі чоловіки залишили менше половини відбитків теракотової армії

Науковці порівняли сліди пальців на глиняних фігурах і розподілили їх за ймовірними виконавцями. Лише 45% відбитків могли залишити дорослі чоловіки. Решта розподілилася так:

• близько 33% пов’язали з дорослими жінками;
• 22% — з дітьми віком до 15 років.

Керівник дослідження, археолог Сяосі Лі, вважає, що це змінює уявлення про склад працівників. За його словами:

"Ці результати ставлять під сумнів давнє припущення, що виробництво теракотової армії спиралося виключно на працю дорослих чоловіків, і надають перші кількісні біологічні докази існування різнорідної робочої сили, до якої входили жінки та діти".

Як вчені визначали вік і стать давніх майстрів

Сяосі Лі працює в Музеї мавзолею імператора Цінь Шихуанді. Разом із колегами він зосередився на слідах, які давні ремісники залишили на глині. Дослідники сфотографували фігури, цифровими методами покращили якість знімків і відібрали 79 чітких відбитків. Їх виявили на 36 статуях.

Далі вимірювали відстань між папілярними лініями. За цим показником оцінювали, скільки років було людині і якої вона статі.

Масштаб комплексу: 8000 воїнів, колісниці та коні

Армію виготовили для поховання першого імператора Цінь Шихуанді, а її вік перевищує 2200 років. Проєкт був настільки великим, що вчені давно ставили питання про організацію праці. До комплексу належать:

• близько 8000 фігур воїнів у зріст людини;
• 130 колісниць, до яких запряжено 520 коней;
• ще 150 коней для кавалерії.

Чому серед виконавців могли бути діти-учні

На думку дослідників, діти, найімовірніше, навчалися в майстрів і опановували ремесло просто в майстерні. Таке пояснення спирається на давні юридичні документи часів династії Цінь. У них зазначено, скільки тривало навчання ремісників.

Це припущення, а не встановлений факт: прямих підтверджень, ким були ці діти, у дослідженні немає.

Межі висновків: вивчили лише частину фігур

Автори самі наголошують на обмеженнях. Вони проаналізували тільки невелику частку статуй, тож отримані відсотки не обов’язково відповідають складу всієї робочої сили. Попри це, Лі вважає, що дослідження відкриває нові можливості для вивчення того, як у стародавньому Китаї була влаштована реміснича праця.