Asioaspis brachyotus: у Китаї описали нову панцирну рибу раннього девону

Палеонтологи з Китаю описали раніше невідомий вид галеаспід — панцирних безщелепних риб — Asioaspis brachyotus. Як пише The Daily Galaxy, ця тварина мешкала на південному заході сучасного Китаю 419 млн років тому, у лохковський час раннього девону. За будовою вона стоїть посередині між архаїчнішими та досконалішими родичами.

Статтю про знахідку надрукував журнал Vertebrata PalAsiatica. Її підготував доктор Чжі-Кунь Гай з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології Китайської академії наук разом із колегами.

Де знайшли рештки Asioaspis brachyotus і як вони виглядають

Зразки походять із формації Сішаньцунь біля водосховища Мяньдянь у міському окрузі Цюйцзин, що в провінції Юньнань. Дослідники мали шість екземплярів: три головні щити збереглися майже цілими, ще три — лише уламками.

• щит овальної форми, завдовжки приблизно 4,7–6 см;
• краї щита зубчасті;
• поверхню вкривають великі гранули;
• знизу тягнеться дуже широка облямівка;
• зябрових кишень налічили щонайменше 12 пар, але через погану збереженість зразків точну кількість визначити не вдалося.

За сукупністю цих ознак вид зарахували до ряду Polybranchiaspiformes. Філогенетичний аналіз виявив у нього суміш рис ранніх і пізніших форм, тому місце тварини в еволюційному ряду — посередині між ними.

Чому галеаспіди цікавлять дослідників походження щелепоротих

Галеаспіди (Galeaspida) — вимерла група безщелепних риб, голову яких захищав кістковий панцир. Їхні рештки трапляються лише в Китаї та на півночі В’єтнаму. За спорідненістю ці риби ближчі до щелепоротих хребетних, до яких належить і людина, ніж міноги та міксини, що живуть нині.

Гай і співавтори наголошують: вивчення групи допомагає зрозуміти, як виникли щелепи, бризкальця (отвори, пов’язані із зябровим апаратом) та парні кінцівки. Про розмаїття галеаспід у статті сказано:

«Незважаючи на те, що ареал цих панцирних риб обмежувався Китаєм і північним В’єтнамом, у силурійському та девонському періодах вони відрізнялися дивовижною різноманітністю. На сьогодні описано 19 родин, 74 роди та 100 видів».

Найстарішим відомим представником загону вважають Platylomaspis, який жив близько 438,6 млн років тому. Справжній розквіт групи припав на ранній девон: лише у відкладах формації Сішаньцунь знайдено дев’ять родів і 15 видів.

Рознесені отвори на щиті свідчать про життя на поверхні дна

Найпомітніша відмінність нового виду — розташування отворів на головному щиті. У ранніх родичів очі та центральний отвір згруповані у верхній частині щита. Така будова типова для тварин, які частину часу ховаються в піску. В Asioaspis brachyotus ці отвори віддалені один від одного й лежать близько до краю вентральної облямівки.

Автори вважають, що така конструкція не поєднується з напівзаритим життям: мул і бруд потрапляли б у рот та зяброві порожнини. Тому вони припускають, що риба трималася поверхні морського дна, як і більшість галеаспід. Фахівці називають такий спосіб життя епібентосним.

З огляду на місце виду в філогенетичному дереві, дослідники розглядають його як ланку між життям частково в ґрунті та існуванням на його поверхні. Знахідка уточнює картину еволюції групи, спорідненої з предками щелепоротих хребетних.