Національний банк України: що робить головний фінансовий регулятор країни

Національний банк України — центральний банк держави, створений 1991 року. Його статус визначають Конституція та окремий закон. Головна функція, закріплена в Конституції, — забезпечення стабільності грошової одиниці. Нацбанк є незалежним у своїх рішеннях: уряд не може давати йому вказівок, а пряме фінансування бюджету коштом емісії заборонене.

Основні функції

• проводить монетарну політику і встановлює облікову ставку;
• має виключне право емісії гривні, організовує готівковий обіг;
• наглядає за банками, а з 2020 року — також за страховими, лізинговими, фінансовими компаніями та кредитними спілками;
• управляє золотовалютними резервами;
• забезпечує роботу платіжних систем;
• встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют.

Як улаштований

Керівними органами є Рада та Правління. Рада розробляє основні засади грошово-кредитної політики й контролює їх виконання; частину її членів призначає парламент, частину — президент. Правління ухвалює поточні рішення, зокрема щодо ставки. Голову Нацбанку призначає Верховна Рада за поданням президента на семирічний термін.

Як це впливає на повсякденне життя

Від 2016 року Нацбанк дотримується режиму інфляційного таргетування: він публічно оголошує ціль щодо зростання цін — п’ять відсотків на рік — і використовує облікову ставку, щоб її досягати. Коли ставка зростає, кредити дорожчають, заощаджувати стає вигідніше, і тиск на ціни слабшає. Коли знижується — навпаки.

Рішення регулятора позначаються на відсотках за депозитами та іпотекою, на курсі, який ми бачимо в обмінниках, і на тому, наскільки захищені гроші вкладників. Вісім разів на рік Правління переглядає ставку за оголошеним заздалегідь календарем, а щокварталу публікує інфляційний звіт із прогнозом для економіки.

Нацбанк також веде реєстри фінансових установ і розглядає скарги споживачів: якщо банк чи кредитна компанія порушує умови договору, звернення можна подати онлайн.