Поліщук Віктор Степанович: підприємець, власник «Технополіс» та «Ельдорадо»
Віктор Поліщук — український бізнесмен, який володів мережами «Технополіс» і «Ельдорадо», торговим центром Gulliver та банком «Михайлівський». Його ім'я фігурує в низці журналістських розслідувань.
Віктор Поліщук: хто він і чим відомий
Віктор Поліщук — український підприємець. Він з'явився на світ у Перегонівці Кіровоградської області 15 серпня 1976 року. Йому належали мережі електроніки та побутової техніки «Технополіс» і «Ельдорадо», торгово-офісний центр Gulliver, будівельні компанії та банк «Михайлівський».
За версією Forbes, Поліщук належить до сотні найбагатших українців, його статки оцінено в 166 млн доларів. У 2021 році він посідав 36-ту сходинку серед найзаможніших людей країни. Автори джерела наголошують, що походження коштів, на які куплено «Гулівер» і «Ельдорадо», лишається нез'ясованим.
У публікаціях ЗМІ його пов'язують із політикою: йому приписують спорідненість із Дмитром Медведєвим, співпрацю з оточенням Віктора Януковича та неформальну роль «куратора» Київщини. Ці твердження наведені в джерелі без офіційних підтверджень.
Освіта
- 1992 — закінчив школу з відзнакою; багаторазово вигравав обласні та всеукраїнські олімпіади з математики, фізики, хімії;
- Київський технологічний інститут харчової промисловості — спеціальність «теплоенергетика»;
- друга вища освіта в тому самому виші — економіка.
За даними джерела, ще в юності Поліщук цікавився військовою службою. Економічну освіту воно називає фундаментом його подальшої ділової кар'єри.
Родина
- батько Степан — інженер Перегонівського цукрового заводу;
- мати Галина — медсестра дитячого садка;
- дід з боку батька Іван — учасник Другої світової війни;
- дружина Лілія Рєзва — підприємиця, яка керує бізнес-центром «Гулівер»;
- син Дмитро, 2007 року народження.
Як зазначає джерело, тітка Лілії Рєзвої — Світлана Медведєва, дружина російського політика Дмитра Медведєва.
Хронологія бізнесу: від «Техенерготрейду» до банку
- 1993 — студентом обіймав посаду техніка в науково-дослідному підприємстві «Енерготехнологія»; у 1998–2001 роках працював там інженером;
- 2001 — заснував «Техенерготрейд»: компанія торгувала електротехнікою, згодом вийшла на ринок логістики;
- початок 2000-х — разом із дружиною збудував котеджне містечко «Явір» біля Києва;
- 2004 — «Техенерготрейд» придбала 70% акцій мережі «Технополіс»; 2005 року Поліщук викупив її повністю;
- квітень 2013 — купив «Ельдорадо», після чого мережі почали об'єднувати;
- осінь 2013 — у столиці запрацював «Гулівер»;
- 2014 — придбав київське підприємство «Ленінська кузня», що раніше належало Петру Порошенку; до кінця року володів «Банком Михайлівським»;
- 2015 — викупив Всеукраїнський банк розвитку, власниками якого були Олександр Янукович і Олександр Стецюк.
«Гулівер» — найвищий торгово-офісний центр Києва. Комплекс зводили близько десяти років, а фактично ним керувала Лілія Рєзва. Орендарями 35-поверхової будівлі були Coca-Cola, Grammarly, Ciklum, Louis Dreifus і Uber.
За даними Державного реєстру, станом на 2015 рік Поліщук мав контрольний пакет акцій ТОВ «Екосіпан». ЗМІ та громадські активісти називали його одним із найбільших забудовників Броварів. Джерело також вказує, що він є власником медіахолдингу «Вісті», який характеризує як проросійський.
Скандали та розслідування навколо Віктора Поліщука
Зв'язки з оточенням Януковича
За твердженням ЗМІ, Поліщук належить до так званої «родини Януковича». За чутками, значну частину його бізнесу вдалося побудувати завдяки підтримці Олександра Клименка, тому в пресі його іноді називали «гаманцем Клименка». Деякі джерела стверджують, що він приятелював з Олександром Януковичем і нібито формував мережу фіктивних олігархів для управління активами.
Колишня прес-секретарка Поліщука Олена Березовська раніше працювала в пулі Януковича, а тепер живе в Росії й очолює сайт «Україна.ру». За інформацією ЗМІ, у грудні 2013 року, під час Євромайдану, вона влаштувала поїздку українських дітей до Росії, яку потім використали російські пропагандистські матеріали.
Підозри щодо суддів
Журналісти видання «Голос UA» припускають, що у 2011 році Поліщук міг підкупити суддів. За їхніми даними, тоді «Технополіс» домагався права користуватися торговим приміщенням площею близько 5000 кв. м на Великій Кільцевій дорозі, 4.
Землі Радіопередавального центру в Броварах
У 2013 році Броварська міськрада на чолі з Ігорем Сапожком віддала землі колишнього ДП «Радіопередавальний центр» в оренду 48 фізособам — нібито для особистого селянського господарства. Одного дня через одного нотаріуса всі ділянки перейшли до ПП «Інтер-профіт», а депутати змінили їхнє призначення на промислове.
Мер і підприємці пояснювали, що на 96 гектарах постане логістичний центр, холодильні склади та фармацевтичний завод Bayer AG. Проєкт на сесії презентувала компанія Поліщука «Техенерготрейд». Bayer AG публічно спростувала плани будівництва заводу в Броварах. Павло Різаненко у червні 2015 року стверджував, що до відчуження землі причетні люди з оточення сина Віктора Януковича.
За даними програми «Схеми», з листопада 2014 року юристом «Техенерготрейду» була Ольга Наливайченко, дочка тодішнього голови СБУ Валентина Наливайченка. Після її прийому на роботу справу про незаконне відчуження 94,67 гектара державної землі призупинили; відновили розслідування вже після відставки Наливайченка.
Банк «Михайлівський»
НБУ визнав банк неплатоспроможним 23 травня 2016 року через сумнівні операції з депозитами фізосіб. Як повідомив регулятор, за три дні до цього голова правління Ігор Дорошенко залишив посаду, а банк закрив куратору доступ до бази даних і здійснив низку депозитних операцій. Через це навантаження на Фонд гарантування вкладів зросло з 1 до 2,6 млрд грн.
Поліщук заявив, що перед тим продав свою частку фізичним особам. За даними НБУ, угоди оформили через «Екосіпан»: 11 покупців отримали по менш як 9,9%, договори датовані 19 травня, проте до регулятора надійшли 26 травня. Серед покупців був і Дорошенко, який довів свою частку з 3,9% до 9,01%. НБУ вказує, що ціна була в 9–15 разів нижчою за номінал, відомостей про розрахунки й походження коштів немає, а збитки сягнули близько 23 млрд грн.
Зняття арешту із земель
Печерський районний суд Києва скасував арешт майже 70 гектарів біля Броварів, що належали ТОВ «Компанія Інтер-профіт», і ділянок поблизу столиці площею близько 7 гектарів. Ухвалу судді Олега Білоцерківця оприлюднили в Реєстрі судових рішень 8 січня. Арешт діяв з 2016 року в межах проваджень щодо доведення банку до банкрутства.
За даними ЗМІ, розслідування практично «завалено». У постанові про закриття провадження прокуратура Києва зазначила, що достатніх доказів винності в суді не встановлено, а можливості їх отримати вичерпано.
Держзамовлення, кордон і завод пластмас
За інформацією ЗМІ, до 2021 року стосунки Поліщука з правоохоронцями покращилися: пов'язана з «Ельдорадо» компанія почала постачати центральному шпиталю МВС маски, експрес-тести й захисні костюми; джерело припускає, що держава переплатила. Тоді ж у Gulliver, за повідомленнями, працювала компанія, яку підозрювали в інвестиційних шахрайствах.
У березні 2022 року в Могилеві-Подільському на кордоні з Молдовою затримали Rolls-Royce Phantom 2019 і Rolls-Royce Cullinan 2021, оформлені на структури, пов'язані з Поліщуком.
9 грудня на територію Броварського заводу пластмас зайшли люди, які назвалися новими власниками; за словами свідків, їх охороняла поліція охорони. Акціонери вважають, що підприємство хоче захопити ТОВ «Стар Інвестмент ВАН», пов'язане з Поліщуком. Голова правління Валерій Рудь розповів, що суд визнав угоду про передачу майна незаконною, але в реєстрі все одно з'явився запис про нового власника — за його словами, завдяки приватному виконавцю Ярославу Бережному.
Gulliver: перехід до державних банків
30 жовтня 2025 року Gulliver закрили: двері заблокували, магазини й кафе зупинилися. Ощадбанк, новий власник, пояснив це загрозою безпеці та технічними ризиками після конфлікту з колишнім керівництвом.
Раніше комплекс належав ТОВ «Три О», яке брало кредити на сотні мільйонів доларів. Борг перед Ощадбанком перевищував 537 млн доларів, перед Укрексімбанком — близько 138 млн. У липні 2025 року банки стали власниками комплексу в частках 80% і 20%.
За заявою Ощадбанку, попередні керівники не передали ключі, документацію та контроль над системами, а в технічних приміщеннях знайшли несанкціоновані пристрої. За даними джерела, процес супроводжували суперечки за серверні й енергетичні приміщення та численні судові розгляди.
Джерело: Знай