Європейська комісія: хто пише закони ЄС і стежить за їх виконанням

Єврокомісію називають урядом Євросоюзу, хоча її роль ширша й водночас специфічніша. Пояснюємо, чим вона займається, як формується і чому саме з нею країни-кандидати спілкуються найчастіше.

1 хв читання Читать на русском
Будівля Берлемон, штаб-квартира Єврокомісії у Брюсселі. Фото: Trougnouf (Benoit Brummer) / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Будівля Берлемон, штаб-квартира Єврокомісії у Брюсселі. Фото: Trougnouf (Benoit Brummer) / Wikimedia Commons, CC BY 4.0

Європейська комісія — виконавчий орган Європейського Союзу. Її головний офіс розташований у Брюсселі, у будівлі Берлемон. Комісію часто порівнюють з урядом ЄС, хоча порівняння неточне: вона не підпорядковується національним столицям і має діяти в інтересах союзу загалом.

Що вона робить

  • має право законодавчої ініціативи: саме Комісія пропонує нові закони ЄС, які потім ухвалюють Європарламент і Рада ЄС;
  • стежить за дотриманням договорів і може подати на державу до Суду ЄС;
  • готує та виконує спільний бюджет;
  • веде торговельні переговори від імені всього союзу;
  • наглядає за конкуренцією, зокрема погоджує великі злиття і державну допомогу.

Як сформована

До складу Комісії входить по одному представнику від кожної з 27 держав-членів. Кожен відповідає за свій напрям — торгівлю, енергетику, сільське господарство тощо. Кандидатуру президента Комісії пропонує Європейська рада, а затверджує Європарламент; він же голосує за весь склад колегії. Мандат триває п’ять років і збігається з каденцією парламенту. Щоденну роботу виконують генеральні директорати — аналог міністерств, у яких працює близько 32 тисяч службовців.

Роль у розширенні

Для країн-кандидатів Комісія — головний співрозмовник. Вона оцінює заявку на членство, проводить скринінг законодавства, щороку публікує звіти про прогрес і рекомендує відкривати чи закривати переговорні розділи. Остаточне слово залишається за урядами держав-членів, проте вони рідко відходять від її висновків.

Через Комісію проходить і значна частина фінансової підтримки: вона управляє програмами допомоги, перевіряє виконання умов і погоджує виплати. Вона ж домовляється про торговельні режими — квоти, мита, доступ до єдиного ринку. Тож для України це водночас екзаменатор, радник і розпорядник коштів.