Захист мостів Києва: чому інженерні рішення не замінять ППО

Захист мостів Києва від повітряних атак стосується і безпеки містян, і міської економіки. Інженерка шляхів сполучення Анна Мінюкова, коментуючи ситуацію з Південним мостом, доводить: рішення нині мають стосуватися того, як безпечно перевозити людей, а не того, як зберегти вигляд мирного життя. Це її особиста думка, опублікована в рубриці «Думки» видання «Фокус», і вона може не збігатися з позицією редакції.

Чому фізичний захист мостів майже не працює

Мінюкова наголошує, що інженерний захист мостів коштує дорого і його важко забезпечити. На її думку, не варто слухати тих, хто стверджує, що 130-метровий пілон Південного мосту можна було фізично захистити. Озброєння змінюється, і засоби, придатні вчора, сьогодні можуть бути марними.

Авторка наводить приклади способів, які, за її оцінкою, не дають результату:

• «кутники»: у 2022 році «Укрзалізниця» закупила їх, щоб зміщувати координати цілі, а у 2024 році військові офіційним листом повідомили, що користі від них немає, хоча витрачено було чимало коштів;
• мішки з піском: за словами Мінюкової, саме так захищені мости у 90% випадків, коли про це повідомляють, і для реального захисту такий спосіб не підходить;
• протиповітряна оборона: єдиний повноцінний захист і для мостів, і для ТЕЦ.

Нові дрони та уразливість металевих конструкцій

Мінюкова нагадує про модернізовані БпЛА з боєзарядом кумулятивно-ріжучого спеціального навантаження. Такими дронами, за її словами, було нещадно пошкоджено опори ЛЕП. Вони, вважає авторка, можуть так само уражати й конструкції металевих мостів.

Саме тому вона зводить питання до ППО. Якщо загрозу не вдається перехоплювати в повітрі, жодна обкладка елементів конструкції не замінить захисту від самої атаки.

Небезпека руху мостами й питання метро

Кожен міст через Дніпро у Києві має різне значення та різну привабливість для ворога, зазначає Мінюкова. Проте за постійних повітряних тривог і цілеспрямованих атак на мости рух ними, на її думку, безперечно небезпечний. Навіть хвилина проїзду відкритою ділянкою об'єкта критичної інфраструктури, який є ворожою ціллю, може мати жахливі наслідки.

З цього авторка робить припущення, що рішення про рух метро під час жовтих тривог можуть переглянути. Саме поділ тривог за кольорами вона вважає в нинішніх умовах дуже сумнівним.

Окремо Мінюкова порівнює види транспорту. Потяги метро перевозять багато людей, тому вони менш маневрові, а евакуація з них складніша, ніж з автобусів. Звідси її висновок: вирішувати треба, як безпечно перевозити пасажирів, доки немає можливості перехоплювати загрози в повітрі.

Життя людей і працююча економіка

Мінюкова не відкидає значення зв'язку між берегами. Його, за її словами, потрібно забезпечувати, щоб зменшити негативний вплив на економіку. Водночас вона зазначає, що їй важко підтримати тезу економістів про те, що працююча економіка дорожча за кілька життів. Життя людей, наголошує авторка, має бути пріоритетом попри все.

Вона додає, що робити вигляд, ніби зараз можна жити як у мирний час, на жаль, не вийде. Людям потрібно пристосовуватися до наявних обставин, а кожному — самостійно дбати про власну безпеку та благополуччя.

Підсумок: що відомо і що лишається відкритим

Напевно відомо, що, за оцінкою Мінюкової, інженерні заходи на кшталт «кутників» і мішків з піском не захищають мости від сучасних дронів, а єдиним повноцінним захистом вона називає ППО. Також відомо, що у 2024 році військові письмово повідомили «Укрзалізниці» про непридатність «кутників».

Відкритими лишаються питання, чи переглянуть рух метро під час жовтих тривог і чи збережуть поділ тривог за кольорами: авторка лише припускає такий перегляд. У тексті немає ні конкретних рішень щодо руху київськими мостами, ні відомостей про те, як саме сполучення між берегами буде забезпечено.