Тристоронні переговори України, США і Росії: ризики для Києва

Україна, США і Росія можуть знову сісти за один стіл, але сам факт перемовин ще не означає, що війна добігає кінця. Тристоронні переговори України, США і Росії Кремль уже не виключає, а Київ їх підтримує. Водночас двоє експертів, яких опитав Фокус, бачать у новому раунді передусім небезпеки для України: від сумнівного посередника до спільного тиску Вашингтона й Москви.

Що відомо про можливий новий раунд

Фактів поки небагато, і частина з них суперечлива.

• За даними Reuters, Кремль допустив консультації в Абу-Дабі: вони можуть відбутися 10 листопада чи згодом. Про це йшлося після розмови Віткоффа з Путіним.
• Серед тем — гарантії безпеки для України та Росії на повоєнний період.
• Москва, як і раніше, домагається передачі їй усієї Донецької області й відмови України від членства в НАТО.
• Віткофф оцінив розмову з Путіним як конструктивну й пообіцяв продовжити контакти на рівні команд.
• Зеленський підтримав відновлення діалогу й попросив не зволікати зі зустріччю.

Зустріч команд мала б підготувати можливі перемовини лідерів. Проте дати, коли Зеленський, Трамп і Путін зберуться разом, ніхто не підтвердив.

Осло: хто формує порядок денний

Експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв оцінює переговори в Норвегії як корисні для Києва. За його словами, Україна разом із європейцями підготувала власний проєкт, обговорила його з американською стороною, і саме цей документ Віткофф повіз до Путіна.

Краєв називає таку схему човниковою дипломатією, але правильно вибудуваною. Київ і Європа визначають порядок денний, а до Москви його доносять через США.

Віткофф як слабка ланка

Головну проблему Краєв бачить не в змісті пропозицій, а в тому, хто їх передає. Україні невідомо, що саме Віткофф говорить Путіну, а підсумки його зустрічей із російським керівництвом сторони тлумачать по-різному.

Експерт вважає неприйнятною похвалу, яку американський представник висловив на адресу Путіна в Петербурзі. Він переконаний, що Віткофф діє передусім в інтересах Росії, а вже потім — США та свого керівника. За словами Краєва, навіть Кушнер у спілкуванні з росіянами поводиться дещо адекватніше. Висновок експерта категоричний: «Йому не можна довіряти, він не може вести ці переговори».

Це, на думку Краєва, визначає й роль Вашингтона після можливої угоди. Якщо відповідальним за процес залишиться Віткофф, США не зможуть бути належним гарантом, а лише посередником, яким вони є нині. Україні ж потрібно, щоб американці стежили за дотриманням режиму припинення вогню, подібно до їхньої ролі на Близькому Сході в 1970–1980-х роках. Підстав розраховувати на це експерт поки не бачить: Вашингтон хоче результату, але не готовий докладати для нього зусиль.

Строки, які назвала Москва, — вже після проміжних виборів у США — Краєв вважає продовженням тактики затягування. За його версією, росіяни розуміють, що не зможуть виконати свою частину дизельної угоди, і розчарування Трампа неминуче. Тому вони чекають, поки він захопиться внутрішньою політичною боротьбою й утратить інтерес до зовнішньої.

Спільний тиск на Київ: позиція Олени Галушки

Співзасновниця Міжнародного центру української перемоги та членкиня правління Центру протидії корупції Олена Галушка не вірить, що тристоронні зустрічі дадуть результат. За її словами, бракує двох передумов: Росія не збирається відмовлятися від імперських амбіцій щодо України, а тиск на неї не посилюється. Напередодні проміжних виборів Трампу потрібен будь-який дипломатичний здобуток, тож згоду Кремля на діалог він, імовірно, подасть як прорив.

Найбільшою загрозою Галушка називає зближення позицій Вашингтона й Москви. Замість рівноправних перемовин Київ може зіткнутися з їхнім спільним натиском, насамперед щодо решти Донеччини, яку російська армія не змогла захопити з 2014 року. Експертка називає таку вимогу самогубчою для України.

Вона звертає увагу й на допомогу як засіб впливу. Мова про обмеження військової та технологічної підтримки, зокрема швидкості Starshield, і про затримку зброї, за яку заплатили європейці. Якщо це робиться, щоб схилити Київ до територіальних поступок, то, на думку Галушки, порушується третій пункт Будапештського меморандуму, який забороняє економічний примус.

Санкційну політику вона вважає ще одним мірилом. Закон Ліндсі Грема дав американській адміністрації додаткові важелі проти Росії, проте Трамп звільнив Росію від санкцій і підписав із нею дизельну угоду. До того ж, за оцінкою Галушки, Путін досі переконаний, що систематичні удари по енергетиці, підприємствах, транспорту й цивільній інфраструктурі принесуть йому те, чого він не здобуває на полі бою. Доки так вважатиме, очікувати результатів від переговорів, на її думку, марно.

Європа за межами столу переговорів

Галушка наголошує: без Європи стійкого врегулювання не буде. Європейські держави забезпечують значну частину довгострокового фінансування України, постачання зброї та санкційний режим, а також мають долучитися до гарантій безпеки. Їхню відсутність за столом експертка пояснює просто: натискати на Україну без Європи значно легше.

Позитивним сигналом вона вважає те, що європейці вже відстоювали власну лінію, зокрема щодо заморожених російських активів. Однак їхні можливості не безмежні. Якщо Київ під тиском погодиться на неприйнятні умови, зберегти європейську єдність щодо санкцій і підтримки України стане значно складніше, а то й неможливо.

Тому від української делегації, за словами Галушки, потрібно відстоювати суверенітет і довгострокову безпеку. Мир, який винагороджує агресію, на її думку, не буде стійким і лише підготує плацдарм для наступної війни.

Підсумок: що відомо, а що лишається відкритим

Напевно відомо, що Кремль допускає консультації в Абу-Дабі, а Україна за відновлення діалогу. Також відомо, що Москва не відступила від вимог щодо всієї Донецької області й невступу України до НАТО.

Відкритими лишаються кілька питань. Невідомо, коли відбудеться зустріч Зеленського, Трампа та Путіна і чи відбудеться вона взагалі. Не з'ясовано, що саме Віткофф передає Путіну і чи зможуть США стати гарантом виконання домовленостей. Не ясно й те, чи матиме Європа місце за столом: там обговорюють кандидатуру представника для прямих переговорів із Путіним. Фокус додає, що на проміжних виборах 3 листопада республіканці ризикують втратити більшість щонайменше в одній із палат Конгресу, а це може посилити парламентський контроль за політикою Трампа щодо України та Росії.