Ігор Долгов: відносини України та США потребують тиску на Москву, а не на Київ

Колумніст Ігор Долгов вважає, що відносини України та США протягом останніх днів найкраще описують «американські гірки», особливо на найвищому рівні. Водночас, на його думку, мирний процес не зупинявся й ішов власним шляхом. Автор послідовно розглядає рішення Вашингтона, переговори в Осло і позицію Москви.

Рішення Трампа, які змінили порядок денний

За словами Долгова, після візиту представників президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й Києва українська група разом з американцями працювала в Маямі над новими пропозиціями для російської сторони. Консультації завершилися раніше запланованого, бо Дональд Трамп почав діяти за власним планом. Автор наводить хронологію:

• 9 жовтня Трамп зателефонував Путіну й заявив про домовленість щодо постачання російського дизельного пального в США та на світовий ринок; Вашингтон призупинив санкції проти РФ щодо дизеля;
• 10 жовтня Трамп заявив, що Україні слід обрати нового президента, бо Володимир Зеленський, на його думку, не прагне завершення війни;
• 11 жовтня він оголосив енергетичне перемир'я між Україною та РФ;
• наприкінці терміну, коли мав набути чинності закон про «пекельні санкції», Трамп призупинив його дію на 60 днів, мотивуючи це потребою вивчити наслідки для Китаю та Індії.

Україна, нагадує автор, три дні не била по російських нафтопереробних потужностях і дизельних сховищах, але Росія продовжила атаки на українську енергетику в звичайному режимі. Долгов також називає дивними американські ініціативи: пропозицію передати США керування частиною заморожених у Європі російських активів і вихід танкерів «тіньового флоту» під санкціями на легальний простір для перевезення російського дизеля. Європа, за його оцінкою, відповіла адекватно: гроші розташовані на її території, а США стосунку до цих активів не мають.

Сигнали, які Україна відчула на практиці

Паралельно в Україні, пише автор, почалися проблеми: кілька разів не надійшло своєчасних попереджень про балістичні атаки, погіршилася швидкість Starlink. Згодом через військових і генералів прозвучали застереження, що за подальших ударів по російських НПЗ можуть призупинити обмін розвідданими та постачання американської техніки, яку закуповують європейські партнери.

Офіційний Вашингтон швидко спростував ці закиди або пояснив їх технічними причинами, тому, зауважує Долгов, їх не слід вважати тиском. Утім сукупність заяв і подій створила враження додаткових сигналів Києву. Автор констатує, що такого рівня напруженості й емоцій між країнами, мабуть, ще не було.

Переговори в Осло і паралельні мирні треки

У Осло, розповідає колумніст, зустрілися лідери України, Норвегії та Фінляндії, представники кількох великих європейських країн, НАТО і Європейського Союзу, щоб погодити нові пропозиції між США, Україною та європейцями. Президент Фінляндії Стубб оцінив результат так: «Процес повернувся в правильне русло». Долгов звертає увагу, що зміст цього «русла» окреслено лише загальними формулюваннями: гарантії безпеки, план відбудови, територіальні питання, санкції проти Росії й європейська безпека.

Віткофф повіз ці пропозиції до Санкт-Петербурга й передав Путіну. Автор вважає, що виникла ситуація з кількома паралельними процесами: українці й американці домовляються з європейцями про одне, американці з росіянами обговорюють, можливо, інше, а Київ не завжди знає, що відбувається. Він припускає, що пропозиції вписуються в чотирипунктний мирний план, про який писали американські медіа. Той має два напрями: безпечне майбутнє України з економічною базою відновлення та тривалий мир у Європі, що включає відновлення енергетичної співпраці Росії з країнами ЄС. Долгов наголошує: європейців повна залежність від Росії не влаштовує, а Україні не підходить повернення в сіру зону без права визначати власну безпеку.

Чому, за Долговим, потрібен тиск на Москву

Автор не вірить, що поступки Вашингтона підштовхнуть Путіна до миру: економіка цікавить Росію, але політика й амбіції для нього важливіші. Москва заявила про готовність до тристоронніх контактів у середині наступного місяця, проте на експертному рівні, а Ушаков говорив про гарантії безпеки — у російському розумінні це передусім гарантії для самої Росії. Долгов вважає, що йдеться про відмову України від НАТО, зони впливу й розмову з Європою з позиції сили.

Колумніст підкреслює, що тиск слід спрямовувати не на Україну, яка вже йде на болючі компроміси: Зеленський заявив про готовність зупинити війну по лінії зіткнення. Він згадує нічну атаку перед 22 жовтня, коли на Київ випустили понад два десятки балістичних ракет відразу після зустрічі Путіна з Віткоффом, який назвав його гуманістом. На думку автора, настала пора говорити про тиск на Москву та конфіскацію заморожених російських активів на користь України.

Підсумовуючи, Долгов зазначає: цілі США, Росії, України та Європи не збігаються, тому «пряники і морквини» навряд чи вплинуть на агресора, і потрібен «батіг». Він цитує канцлера Німеччини Фрідріха Мерца: «Капітуляція чи навіть беззастережна капітуляція України не можлива. Адже це означало б капітуляцію нас усіх».