Переговори про вступ до ЄС: що таке скринінг і чому він триває так довго
Україна проходить найбільш технічний етап євроінтеграції — порівняння свого законодавства з європейським. Пояснюємо, як улаштований цей процес, хто в ньому ухвалює рішення і коли чекати результатів.
Слово «скринінг» останнім часом лунає в новинах майже щодня, але поза колом фахівців мало хто розуміє, що за ним стоїть. Якщо коротко, це велика звірка: українські закони рядок за рядком порівнюють із правом Європейського Союзу, щоб з’ясувати, що вже збігається, а що доведеться змінювати.
Тридцять п’ять розділів і шість кластерів
Право ЄС поділене на тридцять п’ять переговорних розділів — від вільного руху товарів до фінансового контролю. Для зручності їх об’єднали в шість тематичних кластерів. Першим відкривається і останнім закривається кластер «Основи»: судова система, верховенство права, державні закупівлі, статистика.
Скринінг кожного розділу складається з двох зустрічей. На першій Єврокомісія пояснює свої правила, на другій українська делегація звітує, наскільки національне законодавство їм відповідає. Після цього Комісія готує звіт із рекомендаціями. Увесь цикл для одного розділу забирає від кількох тижнів до кількох місяців.
Хто ухвалює рішення
Технічну роботу веде Єврокомісія, але політичні рішення — за державами-членами. Щоб відкрити або закрити кластер, потрібна згода всіх урядів. Саме тому процес залежить не лише від швидкості реформ, а й від внутрішньої політики в столицях ЄС.
З українського боку в переговорах задіяні:
- урядова делегація та робочі групи за кожним розділом;
- профільні міністерства, які готують законопроєкти;
- парламент, що має ухвалити сотні актів за узгодженим планом;
- громадські експерти, які оцінюють якість змін.
Вступ — це не іспит, який можна скласти за одну ніч. Це радше ремонт у будинку, де продовжують жити: стіни переносять, а світло має горіти, — пояснює оглядачка з міжнародних питань Ірина Савчук.
Чого чекати далі
Досвід країн, що вступали раніше, показує: від відкриття першого кластера до підписання договору минає щонайменше п’ять-шість років. Прискорити шлях можна, якщо парламент працюватиме за чітким календарем, а законопроєкти не доведеться переписувати після зауважень Брюсселя. Поспіх тут шкодить: закон, ухвалений нашвидкуруч, зазвичай повертається на доопрацювання.
Для бізнесу найближчі наслідки відчутні вже зараз: нові технічні регламенти, вимоги до маркування та екологічні стандарти поступово стають обов’язковими, не чекаючи формального членства. Тим, хто працює з європейськими партнерами, це радше на руку — правила по обидва боки кордону стають однаковими.
