Ілона Хмельова: хмарні сервіси допоможуть зберегти дані України

Ілона Хмельова, докторка філософії з міжнародного права, яка працює секретарем Ради економічної безпеки (ESCU), у колонці для Укрінформу доводить: українській державі слід перенести частину цифрових активів за межі країни. На думку авторки, хмарні сервіси стануть відповіддю на ракетні та дронові атаки, від яких фізичні об’єкти не вдасться захистити повністю.

Чому серверні центри лишаються вразливими

Хмельова порівнює серверні центри столиці та інших крупних міст із цифровим Акрополем. У них працюють системи, на яких тримаються державні послуги, бізнес і щоденне життя мільйонів українців. Такі об’єкти можна укріплювати й забезпечувати резервним живленням, але під час війни їхня вразливість визначається саме місцем розташування.

Тому, наголошує авторка, цифрову державу треба поступово відв’язувати від конкретних локацій. Окремо вона говорить про правову сторону: атаки Росії на цифрову інфраструктуру потребують оцінки з погляду принципів розрізнення та пропорційності, а порушення мають розслідувати на міжнародному рівні. Воєнні злочини не мають строків давності, а документування ударів і покарання винних пов’язане з відшкодуванням збитків.

Проте, застерігає Хмельова, це різні завдання. Правова оцінка визначає відповідальність за вже заподіяну шкоду, а збереження даних має не допустити нових втрат.

Суверенітет даних не залежить від координат сервера

Авторка наводить тезу: «Суверенітет більше не визначається координатами сервера». Вона нагадує, що афіняни, вивозячи святині кораблями, не віддавали контроль над ними іншій державі. Вони рятували своє, щоб згодом повернутися й відбудувати місто.

З цього Хмельова робить висновок щодо даних. Зберігання за кордоном не означає втрати суверенітету, а тримання всього всередині країни його не гарантує, бо ворог може знищити усе одразу.

Багаторівнева модель цифрової стійкості

Хмельова не заперечує потреби у власних великих дата-центрах, зокрема захищених або підземних. У довгостроковій перспективі така інфраструктура, за її словами, лишатиметься важливою частиною стійкості держави. Однак для будівництва потрібні час, значні інвестиції, енергія, обладнання та відповідні інженерні рішення.

Тому авторка пропонує модель, що складається з чотирьох елементів:

• власна інфраструктура в Україні;
• міжнародні хмарні сервіси;
• резервні копії в географічно віддалених локаціях;
• заздалегідь перевірені сценарії відновлення.

За її оцінкою, послідовність має значення: спершу слід забезпечити стійкість у воєнний час, а вже потім відбудовувати інфраструктуру з урахуванням нових викликів.

Які законодавчі рішення потрібні для хмарних сервісів

Хмельова нагадує, що 2022 року Україна дозволила використовувати міжнародні хмари для зберігання державних даних і підтримання роботи інформаційних систем. Це зменшило залежність від інфраструктури всередині країни. Тепер, на її думку, цей досвід треба масштабувати й закріпити як довгострокову політику.

Після нових російських атак на телекомунікаційні об’єкти прем’єр-міністр визнав, що загроза критичній інфраструктурі триватиме до кінця війни, і сказав: «Щось повинно бути в хмарі, щось повинно бути за кордоном». Авторка вважає це важливим визнанням, за яким мають піти конкретні, передусім законодавчі кроки. Для співпраці з міжнародними провайдерами потрібні зрозумілі, передбачувані правила, сумісні з міжнародною практикою.

Вона виокремлює такі напрями:

• швидке рішення — продовжити положення постанови КМУ №154, яке дозволяє великим міжнародним провайдерам працювати без внесення до офіційного переліку надавачів хмарних послуг, що прибере зайву бюрократію;
• складніше завдання — системна реформа Міністерства цифрової трансформації, а відповідний законопроєкт №16123 нещодавно внесли до парламенту;
• наступний етап — опрацювання норм і розробка підзаконних актів, які покажуть, як правила діятимуть на практиці.

Головне, за словами Хмельової, — не втратити темп.

Урок Фемістокла і підсумок аргументації

Свою позицію авторка відкриває історією 480 року до нашої ери. Перед вторгненням Ксеркса дельфійський оракул порадив афінянам покластися на «дерев’яні стіни». Одні розуміли це буквально й пропонували боронити дерев’яними укріпленнями Акрополь або спиратися на старі мури. Фемістокл переконав інших, що йдеться про борти трієр. Афіняни вивезли населення та святині, а в битві при Саламіні завдали персам нищівної поразки.

Звідси Хмельова виводить головну думку: інколи шлях до порятунку лежить не в зміцненні того, що ворог хоче зруйнувати, а в тому, щоб вчасно перенести найцінніше туди, куди удар не сягне. Цифровою битвою при Саламіні вона називає забезпечення стійкості під час війни. Якби оракул радив Україні сьогодні, припускає авторка, він міг би сказати, що порятунок — у хмарах, і цього разу слова можна було б розуміти буквально.