Левченко Юрій Володимирович: політик, ексдепутат і кандидат у мери Києва

Юрій Левченко — український політик, який здобув депутатський мандат 2014 року від партії «Свобода», а 2020-го оголосив про намір взяти участь у виборах київського міського голови. Народився 1 жовтня 1984 року. В офіційній біографії місцем народження вказано Вінницю. Національність — українець.

Про Левченка відомо не лише з партійної та парламентської роботи. У різні роки він потрапляв у публічні конфлікти: від задимленої сесійної зали до бійки в телеефірі. Матеріал підготовлено за відкритими даними станом на 2020 рік.

Родина та походження Юрія Левченка

Батько політика — капітан далекого плавання, мати викладала біологію в школі. Якийсь час родина мешкала в Москві та на Кіпрі. Після розпаду Радянського Союзу батьки повернулися до Вінниці.

Левченко одружений. Дружина — Тетяна Володимирівна Максименко; судячи з декларації, її місце роботи — Апарат Верховної Ради. Дітей у подружжя немає.

Офіційну версію біографії ставить під сумнів журналіст Андрій Дзіндзя. На його думку, Левченко народився не у Вінниці, а в Москві. Дзіндзя припускає, що батьки політика переїхали до України лише 2004 року, під час Помаранчевої революції.

Освіта: від Вінниці до Лондона й Магдебурга

Навчальний шлях політика складається з трьох етапів:

• середня освіта — у рідній Вінниці;
• Лондонська школа економіки і політичних наук у Великій Британії — закінчив з відзнакою;
• 2007 рік — диплом спеціаліста з управління в Магдебурзькому університеті імені Отто фон Геріке (Німеччина).

Ще студентом у Лондоні Левченко пробував різні професії. Він підробляв офіціантом у кафе, а також працював фінансовим консультантом у великій компанії.

Політична кар'єра: від «Свободи» до власної партії

Професійно Левченко почав як фінансист. 2008 року він обійняв посаду фінансового аналітика в інвестиційній компанії «Кінто», а до 2011 року працював там провідним експертом департаменту корпоративних фінансів. Після повернення в Україну вступив до «Свободи». Приблизно за рік очолив кадрову службу партії, а згодом — Секретаріат КМО ВО «Свобода». Раніше він також був помічником народного депутата Олега Тягнибока. За відкритою інформацією, за цю роботу він отримував зарплату.

Основні віхи політичної біографії:

• 2010 рік — очолив аналітичну службу «Свободи», обраний депутатом Вишгородської райради Київської області;
• 2012 і 2013 роки — участь у парламентських виборах, зокрема 2012-го у списку «Батьківщини»; обидві спроби були невдалими;
• 2013 рік — партійний з'їзд обрав його віцепрем'єром з питань економіки Уряду національної альтернативи та висунув кандидатом у народні депутати;
• 2014 рік — отримав мандат у складі «Свободи», працював у комітеті з питань бюджету й очолював підкомітет з оцінки законопроєктів;
• 2019 рік — програв позачергові парламентські вибори, які призначив новообраний президент Володимир Зеленський; восени вийшов зі «Свободи»;
• 2020 рік — узимку заявив про намір балотуватися на посаду міського голови Києва, влітку створив партію «Народовладдя».

Під час Революції Гідності Левченко був комендантом «Українського дому», який захопили протестувальники. За його словами, «Народовладдя» братиме участь у виборах до Київської міської ради на місцевих виборах 25 жовтня.

Критика та скандали

Низка епізодів із біографії Левченка відома зі ЗМІ та заяв інших людей:

• Революція Гідності — за повідомленнями ЗМІ, його підозрювали в захопленні й побитті міліціонера, який ніс службу на Майдані; Левченко заперечував звинувачення та подав до суду на МВС за наклеп;
• 6 жовтня 2017 року — до сесійної зали Верховної Ради закинули димову шашку; позафракційний нардеп Юрій Левченко, як повідомило «Слово і Діло», визнав, що запалив її він. За даними того ж видання, пояснив це тим, що не знайшов іншої можливості виконати присягу народного депутата; за повідомленнями ЗМІ, акція мала на меті зірвати голосування за президентський законопроєкт;
• 11 жовтня 2017 року — журналіст Андрій Дзіндзя оприлюднив сумніви щодо біографії Левченка. Приводом стало те, що сам політик написав, що вийшов із російського громадянства 6 травня 2008 року. За даними УНІАН, Дзіндзя не розуміє, як Левченка зареєстрували кандидатом у нардепи 2012 року, якщо кандидат має п'ять років постійно жити в Україні, а також написав, що в Москві є квартира, де прописані батьки політика. Левченко відповів, що його звинуватили «слуги олігархічної клептократії», і виклав у Facebook фото свідоцтва про народження. Це лише твердження журналіста: офіційних перевірок чи рішень щодо цього в джерелі не згадано;
• 20 жовтня 2017 року — віцеспікерка Ірина Геращенко, як повідомило «Слово і Діло», підготувала запит до спікера Парубія: вона просила підрахувати вартість пошкоджених у Раді мікрофонів і розслідувати інцидент із димовою шашкою. У заголовку матеріалу йдеться про депутатів «Самопомочі» та «Свободи»; Левченка в анонсі прямо не названо, а чим закінчився запит, у джерелі не сказано;
• 2018 рік — його побили, коли він приїхав до одного з районів Києва, щоб завадити знесенню гаражів; у сутичці брали участь працівники компанії «Корпоративна безпека», яких запросив підрядник КП «Київблагоустрій»;
• 7 грудня 2018 року — бійка в прямому ефірі телеканалу «Рада» з депутатом від «Блоку Петра Порошенка» Олегом Барною, який, як подало «Слово і Діло», побився з Левченком, який тоді був у «Свободі». За даними ЗМІ, Левченко назвав опонента «прислужником олігархату», а той у відповідь образив його та «Свободу», після чого пошкодили дороге обладнання. Хто з депутатів винен і чи були наслідки, джерело не уточнює.

Левченко критикував колег за повторні голосування за законопроєкти, які парламент уже відхиляв. На його думку, це порушує регламент Ради. Тривалий час він також протистояв команді київського мера Віталія Кличка: звертався до поліції через незаконні споруди в столиці й оскаржував рішення депутатів Київради.

За даними видання «Слово і діло», за час роботи в парламенті Левченко виконав 15 передвиборчих обіцянок, а ще 36 залишилися невиконаними.

2020 року київська активістка Ольга Чабан заявила, що отримує погрози. Вона координує ініціативну групу мешканців аварійних будинків, які хочуть обміняти житло на квартири в новому комплексі від забудовника. За її словами, проти цього проєкту виступають колишні свободівці Левченко та Кутняк. Погрожувати їй, а нині й неповнолітнім дітям, за версією Чабан, почав Юрій Довгий, який супроводжує їх на мітингах, — імовірно, за їхньою вказівкою.

Декларація та статки Юрія Левченка

Дані наведено за декларацією про доходи за 2019 рік:

• нерухомість політика — дві земельні ділянки у Вінниці (663 і 881 кв. м) та житловий будинок площею 63 кв. м; особистого автомобіля немає;
• нерухомість дружини — три квартири в Києві, земельна ділянка 1200 кв. м у Литвинівцях і ділянка 1000 кв. м у селі Старі Петрівці;
• доходи за рік — 395 тис. грн у Левченка та 242 тис. грн у дружини;
• заощадження — 17 тис. грн на банківських рахунках, готівкою 2,8 тис. доларів, 235 канадських доларів і 50 тис. грн, ще 35 тис. грн — у банківських металах.