Ляшко Олег Валерійович: народний депутат, лідер Радикальної партії і військовий

Олег Ляшко в лавах ЗСУ

У жовтні 2022 року Олег Ляшко вступив до Збройних сил і пішов на фронт. Джерело називає його лідером Радикальної партії.

• 11 жовтня 2024 року — командир батальйону безпілотних систем 63-ї окремої механізованої бригади 3-го армійського корпусу оперативного командування «Схід» (штатна категорія «підполковник»);
• 6 травня 2026 року — за рішенням командування Сухопутних військ старший лейтенант Ляшко очолив 432-й окремий полк безпілотних систем 11-го армійського корпусу оперативного командування «Схід» (штатна категорія «полковник»).

Біографія та освіта

Ляшко родом із Чернігова, його день народження — 3 грудня 1972 року. Юридичну освіту здобув у Харківському педагогічному університеті імені Сковороди й завершив навчання 1998 року.

Журналістська кар'єра

• 1990–1992 — кореспондент, а потім завідувач відділу київської «Молодої гвардії»;
• 1992–1995 — редактор «Комерційних вістей», видання Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків;
• 1995–1996 — редактор додатка «Політика» до «Правди України»;
• з серпня 1996 року — головний редактор газети «Політика»;
• 2000–2006 — головний редактор «Свободи» (ЗАТ «Редакція газети «Політика»).

1999 року Московський райсуд Києва закрив «Політику» «за розголошення державної таємниці».

Депутатські скликання та президентські вибори

• 2006–2007 — народний депутат V скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№ 26 у списку), очолював підкомітет Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Ради;
• з листопада 2007 року — депутат VI скликання від БЮТ (№ 29), заступник голови бюджетного комітету;
• з листопада 2012 року — депутат VII скликання, обраний по округу № 208;
• з листопада 2014 року — депутат VIII скликання.

У VI скликанні Ляшко керував тимчасовою слідчою комісією, яка перевіряла можливі порушення в майнових, земельних, фінансових та інших відносинах з боку харківського міського голови Михайла Добкіна й секретаря міськради Геннадія Кернеса.

28 квітня 2014 року він подав до ЦВК документи для реєстрації кандидатом у президенти. Серед його повноважень джерело також згадує членство в міжпарламентських групах із Казахстаном і Російською Федерацією.

Критика та скандали

Судимість 1994 року

За даними джерела, Ляшка заарештували 1994 року. Його судили за кількома статтями Кримінального кодексу, серед яких розкрадання державного й колективного майна в особливо великих розмірах та самовільне присвоєння влади. 9 грудня 1994 року суд визнав його винним у розкраданні майна на 2,5 млн рублів (стаття 86), самовільному присвоєнні влади (стаття 191) і підробці документів (стаття 194).

Вирок — шість років із конфіскацією майна. Через рік Ляшка звільнили за амністією, а 1998 року судимість достроково погасили. Покарання він, за інформацією джерела, відбував в Ізяславській колонії № 31. Як стверджується в джерелі, у серпні його затримали на місці злочину в Мерефі, коли він вимагав автомобіль «Волга».

18 вересня 2015 року голова фракції БПП Юрій Луценко розповів, що Ляшкові загрожувало 10 років, а суд призначив шість і згодом змінив кваліфікацію на фінансові махінації. Колишній слідчий Олег Матвєєв, за його словами, пам'ятає справу як шахрайство в особливо великих розмірах: Ляшко отримав п'ять років, відбув менше половини. На питання про інші обставини Матвєєв відповів, що судимість погашена, тому розголошувати факти некоректно.

Справа про наклеп і заява про хабар

2001 року, як зазначає Радіо Свобода, суд удруге визнав Ляшка винним і призначив йому два роки умовно за журналістську діяльність: наклепом визнали кілька його матеріалів кінця 1990-х про колишнього в. о. віцепрем'єра Василя Дурдинця. Європейський суд з прав людини у справі «Ляшко проти України» ухвалив, що право журналіста на свободу слова було обмежене; це визнання утиску свободи слова, а не підтвердження чи спростування провини по суті.

Під час коаліційних перемовин 2006 року Ляшко заявив, що отримав можливі докази хабаря лідеру Соцпартії Олександру Морозу за вступ СПУ до коаліції з Партією регіонів. Суд за позовом спікера визнав ці відомості недостовірними й зобов'язав їх спростувати.

Конфлікти в парламенті та в ефірі

21 травня 2010 року під час обговорення розслідування «справи педофілів» Ляшко й Вадим Колесніченко обмінялися різкими взаємними звинуваченнями. Колесніченко заявив, що Ляшко не має морального права його критикувати.

18 травня 2011 року в залі Верховної Ради Ляшко підійшов до президії з претензіями до першого заступника голови Ради Адама Мартинюка. За описом джерела, Мартинюк схопив його за горло й перекинув через огорожу, а депутатів розборонили колеги з Компартії. Пізніше Мартинюк сказав, що шкодує про свою нестриманість.

12 квітня 2013 року біля ефіру «Шустер Live» Ляшко влаштував сварку. Гість студії Олесь Бузина зауважив, що в декларації депутат «вбив» дружину, тобто не вказав її. Ляшко привів Росіту до мікрофона, обурені гості залишили студію, першою пішла Олександра Кужель.

Інші епізоди

У серпні 2012 року з автомобіля Ляшка біля офісу партії вкрали портфель із документами та затвердженим списком кандидатів. Політик пов'язав це з діями опонентів. За інформацією очевидця, у портфелі було 2,5 млн гривень для реєстрації партії на виборах.

У січні 2012 року юнак на ім'я Вадим Терещенко звинуватив Ляшка в насильницьких сексуальних діях на закритій вечірці в київському нічному клубі. Джерело не повідомляє, чим закінчилася ця історія.

Заступник губернатора Дніпропетровщини Борис Філатов вважав Ляшка та його оточення великою проблемою для країни й пояснював цим призупинення фінансування батальйонів «Азов» і «Шахтарськ».

Затримання людей на Донбасі (2014)

10 березня 2014 року Радіо Свобода повідомило про відео, на якому Ляшко з невстановленими людьми затримує в Луганську депутата облради Арсена Клінчаєва: його повалили на підлогу й одягли на нього кайданки. За словами Клінчаєва, його скрутили, приблизно пів години везли в невідомому напрямку й побили; він заявив, що звернеться до правоохоронців. Ляшко пояснив свої дії зачисткою краю від сепаратистів. У публікації не йдеться про те, чи було розслідування.

Того ж 2014 року, як пише Радіо Свобода, Amnesty International висловила занепокоєння участю Ляшка в затриманнях і допитах людей у зоні конфлікту на Донбасі. На думку правозахисників, він порушував норми міжнародного гуманітарного права й не мав права затримувати людей. Ляшко назвав ці звинувачення безпідставними й описав свої дії як допомогу правоохоронцям.

Зв'язки з Рінатом Ахметовим

За даними Радіо Свобода, журналістські розслідування 2016–2019 років, зокрема програми «Схеми», вказували на зв'язок Ляшка з олігархом Рінатом Ахметовим. Експерти зазначали, що телеканал «Україна», який належить Ахметову, був головною медіаплатформою кампанії Ляшка. Сам Ляшко будь-який зв'язок заперечує.

Провадження щодо статків

2017 року, як зазначає Радіо Свобода, САП відкрила кримінальне провадження про можливе незаконне збагачення Ляшка. Після цього його викликали на допит, а в НАБУ перевіряли його декларацію. Приводом стали задекларовані виграші в лотерею на понад 500 тис. грн і придбаний будинок у Козині. Про результат провадження у цьому матеріалі не повідомляється.

Як повідомляв УНІАН, медіа писали, що НАБУ й САП готують подання до парламенту про зняття з Ляшка недоторканності. Він назвав розслідування у справі про незаконне збагачення сфальсифікованим і біля Солом'янського суду Києва в різкій формі пригрозив тим, хто, за його словами, його фальсифікує.

За даними Bihus.info, САП також відкрила справу щодо походження статків Ляшка. Підставою стало розслідування «Наших грошей» (авторка — Надія Бурдей, «“Рятівник” Ляшко»). Журналісти стверджують, що Ляшко допоміг однопартійцю Олегу Авер'янову з оборудкою на пів мільярда гривень із бюджету: гроші за техніку отримали компанії, пов'язані з Авер'яновим. Результат справи в джерелі не вказано.

Підозра у справі про бійку з Герусом (2019)

18 листопада 2019 року, за повідомленням «Слова і Діла», колишньому нардепу й лідеру Радикальної партії Олегу Ляшку повідомили про підозру за ч. 2 ст. 346 КК у справі про бійку з нардепом від «Слуги народу» Андрієм Герусом. Прокурор вказав на спричинення Герусу легких тілесних ушкоджень. Ляшко відмовився підписувати повідомлення про підозру. Він звинувачував Геруса в лобіюванні російських інтересів через імпорт електроенергії з Білорусі та Росії, а Герус назвав інцидент провокацією. У матеріалі не повідомляється, чим закінчилася справа; підозра не означає доведеної вини.

Статки та декларації

За даними журналістів, 2016–2017 років родина Ляшка купила нерухомість приблизно на 20 млн гривень. Його громадянська дружина придбала в Києві 600 кв. м землі з двоповерховим будинком на 300 кв. м, якого в декларації депутата немає.

На початку 2017 року Ляшко купив будинок у Козині на Обухівщині, який раніше орендував. За повідомленнями журналістів, заплатив 15 млн гривень; сам політик пояснював, що взяв кредит, тому в реєстрах і декларації запису немає. Журналісти також писали, що він їздить на броньованому Cadillac Escalade, оформленому на радника. У декларації вказані Mercedes S 550 і Land Cruiser. За 2016 рік Ляшко задекларував 740 тис. доларів, 90 тис. євро та 890 тис. гривень готівкою.

Колишньому спікеру Володимиру Литвину, за словами самого Ляшка, він програв у карти автомобіль і досі його не віддав.

Родина та захоплення

Дружина Ляшка — Росіта, у подружжя донька Владислава і син Олександр, якому в травні 2026 року виповнилося шість років. У вересні 2024 року Росіта подала на розлучення. За розповіддю політика, вони познайомилися в залі гральних автоматів, де вона працювала адміністраторкою.

Ляшко колекціонує монети, краватки й окуляри.