Гранц Артур: бізнесмен, що повернув Forbes в Україну і відкрив Duty Free у Борисполі

Артур Гранц: біографія і громадянство

Артур Гранц народився в Баку 5 травня 1971 року. Він громадянин Вірменії, а в Литві має посвідку на проживання. Його життя поділене між двома містами — Вільнюсом і Ригою (дані за 2025 рік).

Родина і переїзд до Єревана

Рід батька походить із Карабаху. На початку ХХ століття нафтовим промислом займався прадід Гранца. Мати працювала бухгалтером і померла 2024 року. Батько спершу возив пасажирів на таксі, потім влаштувався водієм до міністерського автопарку й обслуговував іноземні делегації.

В Азербайджані 1988 року відбулася низка антивірменських погромів, і родина виїхала до Єревана. Сьогодні батько Гранца разом із братом живе в Іспанії та часто приїздить до Вірменії.

Освіта: від перекладацького факультету до Білорусі

• Мріяв стати дипломатом і хотів вступити на перекладацький факультет Інституту іноземних мов імені Моріса Тереза. Відбір там був жорстким, тому його документи не прийняли.
• Вступив до Єреванського інституту іноземних мов імені Брюсова.
• Після першого курсу перевівся до Білоруського державного університету.

Перші заробітки: торгівля й імпорт

Підприємницьку діяльність Гранц розпочав на третьому курсі. Біля гуртожитку розташовувався стадіон «Динамо» з ринком, де найкраще розходилися китайські пуховики. Сусід-поляк привозив речі, а Гранц допомагав їх продавати. Ще торгував золотими ланцюжками з Вірменії. Цих доходів вистачало, щоб утримувати себе, а подеколи й підтримувати батьків грошима.

До завершення навчання Радянського Союзу вже не існувало, а в крамницях бракувало майже всього. Гранц налагодив імпорт: із Польщі та Аргентини возили соняшникову олію й вершкове масло, з Фінляндії — маргарин, з Америки — курячі стегенця. Окремою статтею був цукор. Ще одна його ідея — купувати концентрат у польської компанії Hortex і розливати соки на державному заводі в Білорусі.

На його думку, ті, хто не боявся ризику, потрапили у вигідний період: заробляти можна було на всьому. За його словами, постачань із маржею 5% не траплялося, а все, окрім цукру, давало близько 100%.

Литовський етап: митний склад і логістичний хаб

На початку 2000-х Гранц переїхав до Литви, зареєстрував там фірму й почав постачати сировину для виробництва цукру значно більшими партіями. Серед його партнерів були лідери ринку Cargill і Sucden.

2002 року він придбав на аукціоні велику ділянку зі старими складами неподалік Вільнюса. Після реконструкції отримав ліцензію й запустив митний склад — так постав логістичний хаб. Президент Литви Валдас Адамкус відзначив його фірму як найдинамічнішу іноземну компанію.

Бізнес Артура Гранца в Україні: цукор і склади під Борисполем

В Україні він розпочав із постачання сировини для цукрових заводів на початку 2000-х. Його компанія виготовляла сироп із чистого бразильського цукру, який купували виробники шоколаду, морозива, цукерок і напоїв. За словами Гранца, це зупинило зростання цін і очистило ринок від контрабанди.

Тут він познайомився з Леонідом Юрушевим, власником банку «Форум», якому належала ділянка площею 300 га під Борисполем. Гранц запропонував звести сучасний логістичний комплекс на кшталт литовського. Тоді в Україні споруджували склади на 20 000–30 000 кв. м, а великих логістичних центрів не існувало. Заради цього проєкту він перебрався до Києва.

• Гранц був керуючим партнером, Юрушев — мажоритарним.
• Збудували 100 000 кв. м і відкрили митний склад.
• Великих орендарів Гранц залучив особисто.
• 2008 року почалися проблеми в банківській сфері, і Юрушев викупив його частку.

Duty Free в аеропорту Бориспіль

Дізнавшись про будівництво терміналу F, Гранц захотів відкрити там магазин. Він уже був знайомий із братами Хайнеманн, власниками родинної компанії Gebr. Heinemann, що створює магазини Duty Free у різних країнах. Вони придивлялися до України, але їх відлякала відсутність нормальних аеропортів. Гранц показав їм проєкт нового терміналу й запропонував зробити щось унікальне.

• Спільне підприємство вклало гроші в добудову терміналу й 2010 року отримало площі в оренду.
• Спочатку Гранцу належало 65%, Хайнеманнам — 35%. Коли бізнес пішов угору, вони збільшили свою частку до 50%.
• Влітку 2014 року оголосили офіційний тендер на термінал D. Конкуренції майже не було, спільна компанія перемогла й швидко відкрила магазини. Оренду за квадратний метр встановили на рівні ставки ЦУМу.
• Перед повномасштабним вторгненням Росії компанія Гранца виграла тендер на Львівський аеропорт.

За інформацією джерела, до повномасштабної війни компанія Гранца й Хайнеманнів виплатила аеропорту понад $100 млн. Як там стверджується, лише завдяки магазинам Duty Free країні повернули вартість спорудження всього терміналу D.

Forbes Ukraine: як Гранц повернув видання

Артур Гранц став мажоритарним власником видавця Forbes в Україні — компанії УЯВі!. Американський видавничий дім до цього позбавив ліцензії український журнал, яким володів Сергій Курченко. Навесні 2020 року оголосили, що Forbes повертається, а редактором-засновником Forbes Ukraine виступив Володимир Федорін.

Видання відразу запустили українською, хоча тоді це ще не вважалося нормою. Дві третини передплатників обрали саме україномовну версію. За словами видавців, до появи Forbes підприємці були беззахисні перед замовним хейтом і шантажем, тому команда прагнула, щоб голос українського бізнесу став чутним.

Видавці створили повністю прозору медіакомпанію. За 2022–2024 роки Forbes Ukraine сплатила 112 млн грн податків.

Проєкти в Балтії

Нині Гранц розвиває в країнах Балтії проєкти у сфері hospitality. У справі йому допомагають сини, обидва закінчили університети в Лондоні. У Ризькому порту він будує завод біопалива для літаків, вартість проєкту — $100 млн.