Гончаренко Олексій Олексійович: народний депутат, виключений з «Європейської Солідарності»

Олексій Гончаренко пройшов шлях від молодіжного активіста в Одесі до парламентаря. Він має медичну та економічну освіту, працював у міській і обласній радах, а відтак двічі потрапляв до Верховної Ради.

Виключення Олексія Гончаренка з фракції «Європейська Солідарність»

Фракція «Європейська Солідарність» 5 жовтня 2026 року ухвалила рішення позбавити Гончаренка членства у своєму складі. Про це повідомлено в офіційній заяві «Євросолідарності».

Причину у фракції сформулювали так:

«Публічні позиції Олексія Гончаренка щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України розійшлися з позицією „Європейської Солідарності“ та її ідеологічними засадами», — зазначили у фракції.

Дитинство і родина

Одесит за народженням: день народження — 16 вересня, рік — 1980. Шкільні роки пройшли в закладах №62 і №35, а навчання він завершив у гімназії №2, яка раніше була школою №9.

Прізвище Гончаренко належить матері, яка викладає в школі. Батько — Олексій Костусєв; у ті роки він був молодшим науковим співробітником місцевого Інституту інженерів морського флоту, нині це Одеський національний морський університет.

Коли синові виповнилося три роки, батьки розійшлися. За родинною легендою, Костусєв не брав участі у вихованні хлопчика. Як підтвердження в джерелі наведено те, що син узяв прізвище матері.

Освіта та перші місця роботи

• 1994 рік — перша робота: давав уроки англійської мови в дитсадку на Французькому бульварі, біля церкви;
• 1996 рік — став студентом Одеського державного медичного університету, на бюджетній формі навчання;
• 1999–2001 роки — працював на Одеській станції швидкої медичної допомоги;
• 2002 рік — закінчив медичний університет із відзнакою;
• 2005 рік — завершив навчання у Вищій школі фінансового менеджменту при Академії народного господарства за Уряду Російської Федерації в Москві й здобув економічну освіту.

За даними джерела, ще до отримання медичного диплома Гончаренко твердо вирішив займатися суспільно-політичною діяльністю. Навчання в Москві він поєднував із роботою помічником депутата Одеської міської ради.

Політична кар'єра: від Одеси до Верховної Ради

• 2001 рік — очолив молодіжну організацію Одеського обласного відділення Партії зелених України;
• 2002 рік — у 21 рік уперше висунувся до Одеської міської ради по округу на селищі Таїрове, але виборів не виграв;
• 2005 рік — його обрали головою Одеської міської організації партії «Союз»;
• кінець 2005 року — обласна й міська організації «Союзу» в Одесі об'єдналися з Партією регіонів, яку в джерелі названо головною опозиційною силою;
• 2006 рік — у лавах Партії регіонів отримав мандат депутата Одеської міської ради;
• листопад 2010 року — обраний заступником голови Одеської обласної ради; став посадовою особою місцевого самоврядування 4-го рангу;
• листопад 2014 року — народний депутат Верховної Ради України VIII скликання;
• 21 липня 2019 року — обраний до Верховної Ради IX скликання по мажоритарному округу №137 в Одеській області.

Найбільшим успіхом на чолі міської організації «Союзу» в джерелі названо те, що вдалося не допустити приватизації Одеського припортового заводу.

Критика та скандали

Нижче — публічні звинувачення та повідомлення про провадження, пов'язані з Гончаренком, у хронологічному порядку. Гончаренко заперечує звинувачення й називає їх політично вмотивованими. Підозри йому, за наявними матеріалами, не оголошували.

• 1 травня 2023 року. СБУ повідомила, що депутат Одеської облради та його дружина організували рейдерське захоплення землі біля моря. Видання «Слово і діло» подає це під заголовком про закиди родичам нардепа Гончаренка. За його даними, того ж дня суд обрав троюрідній сестрі нардепа, підозрюваній у рейдерстві, заставу 8 млн грн. СБУ заявляла про спробу заволодіти приміщеннями «Укрпошти» в Затолоці та землями сільськогосподарського призначення площею майже 280 га. Гончаренко назвав це політичним тиском через його критику Єрмака та боротьбу за виплати військовим. Про вирок або закриття справи в знайдених матеріалах нічого не сказано.
• 26 січня 2026 року. За повідомленням самого Гончаренка, яке наводить «Парламент.UA», Печерський суд Києва зобов'язав Офіс Генпрокурора відкрити проти нього кримінальне провадження за державну зраду та перешкоджання діяльності ЗСУ. Заяву подала народна депутатка від «Слуги народу». Гончаренко назвав справу «замовною» і політично вмотивованою. Офіс Генпрокурора її не коментував. Повідомлення про підозру не було, результат провадження невідомий.
• 14 лютого 2026 року. Гончаренко повідомив, що ДБР уже місяць розслідує справу проти нього, про що писало видання «Буквы». За відповіддю на адвокатський запит, провадження відкрито за ч. 1 ст. 114-1 ККУ (перешкоджання законній діяльності ЗСУ) та ч. 1 ст. 111-2 ККУ (пособництво державі-агресору). Гончаренко назвав справи сфальсифікованими. Повідомлення про підозру й результат розслідування в знайдених матеріалах відсутні.
• 5–6 жовтня 2026 року. Гончаренка внесли до бази «Миротворець». За інформацією «Суспільне Одеса», у профілі його назвали «професійним провокатором» і «політичним популістом» та звинуватили в діях, спрямованих на деморалізацію суспільства, придушення волі до опору агресії та зрив мобілізації. Також там нагадали про його членство в «Партії регіонів» у 2005–2014 роках і про підтримку російської мови як другої державної в Одеській облраді. «Суспільне» уточнює, що «Миротворець» є неофіційним сайтом, а не державною базою. Гончаренко назвав це «абсурдом» і «фейковою базою».