Супутникова мережа «Рассвет»: чи зможе Росія наводити «Шахеди» з орбіти

Росія будує супутникову мережу «Рассвет», і українські фахівці вважають, що вона може допомагати коригувати політ «Шахедів» та деяких ракет у момент удару по містах. Безперервного покриття над Україною поки немає, а темп запусків нижчий за потрібний, тож час на підготовку відповіді ще є, але він обмежений. Свої оцінки Фокусу дали незалежний експерт із космосу й ексрадник голови Державного космічного агентства Андрій Колесник та радник президента з оборонних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

Що таке супутникова мережа «Рассвет» і чому вона цікавить військових

«Рассвет» задумували як систему широкосмугового інтернету через апарати на низьких навколоземних орбітах. Колесник наголошує, що це не точна копія Starlink, хоча висоти польоту подібні. Спершу проєкт мав забезпечити зв’язок у віддалених районах Росії: на Далекому Сході, в Сибіру й Заполяр’ї. Для цього планували приблизно 900 супутників із зоною дії, що сягає і сусідніх країн.

Коли проєкт змінив власників, його почали розвивати й під потреби війни проти України. За словами Колесника, для цього Москві не потрібне повне угруповання. Він розрахував, що для України вистачить близько 130 апаратів на запланованій орбіті, і вони зможуть у реальному часі надавати широкосмуговий зв’язок.

Як орбітальний зв’язок змінить удари «Шахедів» і ракет

Якщо на засоби ураження поставити відповідні термінали, оператор матиме канал, через який можна змінювати маршрут уже в польоті. Додаткові бортові засоби спостереження дадуть змогу бачити обстановку біля цілі та вибирати точку влучання під час самого нальоту.

Бескрестнов називає «Рассвет» технологічною загрозою №1 для України й Європи. На його думку, приблизно за пів року мережа може забезпечити повне покриття над нашою територією. Нині російські супутники дають лише окремі вікна зв’язку. Радник попереджає, що після цього Росія зможе бити по всій країні в режимі реального часу й дуже точно.

Не всі носії однаково готові до такого зв’язку. За словами Колесника, навіть мобільні термінали ще громіздкі та потребують багато енергії, тож потрібні акумулятори й місце для них. Безекіпажні катери під це підходять. Для літальних апаратів росіянам треба зменшити габарити й енергоспоживання, і експерт припускає, що вони впораються порівняно швидко. Теоретично вже зараз вікна покриття можна використовувати для керування катерами в Чорному морі, але підтверджень таких операцій Колесник не наводить.

На якому етапі розгортання «Рассвета» і чому запуски гальмують

Станом на 19 жовтня, коли відбулася розмова з Колесником, картина була такою:

• на орбіті працюють дві партії по 16 супутників, які проходять льотно-конструкторські випробування: розробники перевіряють обладнання та зв’язок між апаратами й виправляють недоліки;
• зв’язок над окремими територіями триває приблизно 40–45 хвилин двічі на добу — такі можливості показав російський пропагандистський ролик про віддалене заполярне селище, на який посилається експерт;
• випробовують стаціонарні та мобільні термінали, зокрема на потягах російської залізниці;
• про запуск третьої партії на той момент не повідомлялося.

З прогнозом про повне покриття за пів року Колесник згоден лише почасти. Перші дві партії стартували з інтервалом у кілька місяців, тож ідея виводити по 16 апаратів щомісяця поки не виконується. Для угруповання приблизно зі 130 супутників, за його оцінкою, потрібно сім-вісім запусків такими партіями.

Паузу експерт пояснює двома можливими причинами: розробники усувають технічні проблеми перших партій або готують наступну, вдосконалену версію апаратів. Змінювати покоління супутників під час розгортання — звична практика, так робили й зі Starlink. Тому затримка може змінитися інтенсивнішими стартами.

Удар по «Прогресу» й обмеження з ракетами «Союз-2.1б»

«Рассвет» запускають із космодрому Плесецьк на ракетах «Союз-2.1б». Колесник нагадує про повідомлення, що українські ракети «Фламінго» уразили ракетно-космічний центр «Прогрес» у Самарі, а саме виробничий корпус, пов’язаний зі складанням носіїв. Супутникові знімки, на його думку, дозволяють припускати значні руйнування, проте реальний вплив ще треба оцінити. Невідомо також, як швидко росіяни відновлять виробництво і скільки готових ракет мають.

Ракети родини «Союз» потрібні Росії й для інших завдань: запусків супутників ГЛОНАСС, вантажних і пілотованих кораблів до МКС. Виробничі обмеження можуть змусити Москву розподіляти ресурси між програмами. Колесник припускає, що запас готових носіїв — менш як десять, можливо, близько семи, але точних даних у відкритому доступі немає.

Він радить також обмежувати російську космічну галузь ширше: випуск супутників і ракет та забезпечення стартів. Щодо Плесецька експерт застерігає, що космодром охороняє щільна, додатково посилена протиповітряна оборона.

Радіоелектронна протидія: де Україна стоїть сьогодні

Сповільнення запусків не відміняє потреби в захисті від супутникового керування. У цьому, за словами Колесника, Росія випереджає Україну: вона вже протидіє Starlink і розробляє для цього засоби РЕБ, а українська сторона такою роботою не займалася й перебуває на початковому етапі.

Технічно створити засоби РЕБ проти супутникового зв’язку можливо. Експерт наводить американські комплекси для порушення комунікацій противника: за його даними, США випробовують і розгортають близько 24 таких установок і планують довести їх число до 60. Власна розробка та серійний випуск займуть більше, ніж місяць-два, бо це високотехнологічний виріб.

Українській стороні, за логікою Колесника, потрібно пройти весь шлях:

• сформулювати вимоги до комплексів;
• залучити інженерів і фахівців;
• розробити виріб і випробувати його в безпечних місцях;
• профінансувати серійне виробництво та розгортання.

За його словами, до цього слід було готуватися ще вчора, але повільне розгортання «Рассвета» дає додатковий час. Експерт вважає, що саме поєднання двох напрямів — власного захисту і гальмування російської космічної промисловості — дозволить використати цей час до масового застосування системи.

Підсумок: що відомо про «Рассвет» і що лишається відкритим

Напевно відомо, що російська система вже має на орбіті дві партії по 16 апаратів, дає лише короткі вікна зв’язку й перебуває на стадії випробувань, а терміналів для повітряних носіїв ще бракує. Колесник оцінює мінімум для покриття України приблизно в 130 супутників. Бескрестнов вбачає в мережі загрозу №1.

Відкритими лишаються кілька питань. Невідомо, коли стартує третя партія й чи пришвидшить Росія запуски. Не з’ясовано, наскільки удар по «Прогресу» вплинув на випуск «Союз-2.1б» і скільки таких ракет у запасі. Також немає підтверджень, що вікна покриття вже використовують у бойових операціях, а терміни появи в Україні власних засобів РЕБ проти супутникового зв’язку залежать від рішень щодо розробки й виробництва.