Клименко Володимир Степанович: колишній заступник мера Маріуполя

Володимир Клименко — український політик і колишній посадовець Маріупольської міської ради. Понад десять років він працював у міській адміністрації, а восени 2020 року брав участь у виборах мера Маріуполя. Про його особисте життя та ранню кар'єру відомо небагато, тож частина інформації в публікаціях ґрунтується на його власних твердженнях і на чутках.

Біографія Володимира Клименка

Володимир Степанович Клименко народився 4 липня 1974 року. Він українець, православний, розмовляє українською та російською мовами. Навчався в маріупольській школі №27 і після випуску в 1991 році вступив до університету.

Освіта: чотири вищі дипломи

Клименко здобував освіту поетапно, у різних галузях:

• 1991 — вступ до Приазовського державного технічного університету, спеціальність «Промисловий транспорт»;
• 2006 — другий диплом за спеціальністю «Облік і аудит»;
• 2007 — вступ до Національної академії державного управління при Президентові України, спеціальність «Державне управління»;
• 2012 — диплом Маріупольського гуманітарного університету за спеціальністю «Правознавство».

Кар'єра: від торгівлі до першого заступника мера

За словами самого Клименка, після університету він понад рік працював економістом валютно-фінансового відділу Азовського морського пароплавства. З 1997 по 2003 рік обіймав керівні посади на різних комерційних підприємствах. Докладніших відомостей про цей період у джерелі немає.

• 2003 — очолив Управління торгівлі Маріупольської міської ради;
• 2006 — очолив Приморську райадміністрацію Маріуполя;
• 2009 — заступник міського голови;
• 2014–2015 — перший заступник мера Маріуполя;
• з грудня 2015 — заступник директора підприємства «Спецмашавто».

У міській адміністрації Клименко курирував житлово-комунальне господарство, внутрішню політику, зв'язки з громадськістю та прес-службу. Також він відповідав за взаємодію міської ради з правоохоронними органами та Збройними Силами України й очолював сектор мобілізаційної роботи.

За його власними запевненнями, під час антитерористичної операції він займався будівництвом і облаштуванням блок-постів та оборонних споруд у Маріуполі. Також він співпрацював з військовими, волонтерами та громадськими організаціями. У «Спецмашавто» він, як зазначено в джерелі, опікується юридичними та кадровими питаннями, перевезеннями і зв'язками з громадськістю.

Політична діяльність і вибори 2020 року

У 2015 році Клименко представляв партію «Наш край», яку джерело описує як блок колишніх членів Партії регіонів. У 2020 році він долучився до «Опозиційної платформи — За життя». За інформацією джерела, він вважається одним із найвпливовіших її членів у Маріуполі та фактично очолює місцевий офіс партії.

Восени 2020 року Клименко balотувався на посаду мера Маріуполя й посів друге місце. Переміг чинний мер Вадим Бойченко. Під час кампанії Клименко критикував його: за цим твердженням, влада приховує руїну й запустіння, обманює та підкуповує виборців і отруює маріупольців.

Клименко зареєстрував петицію «Ні екологічній катастрофі у Маріуполі». Він вимагав провести скринінг забруднень від міських підприємств, створити екологічний фонд і виплачувати кожному мешканцю екологічні виплати. Також, за даними джерела, він виступає за відновлення економічних зв'язків з Росією.

Родина: що відомо про особисте життя

Інформації про родину Клименка мало. Згідно з джерелом, він перебуває в повторному шлюбі й має доньок. У публікаціях також згадують чутки, що він родич або позашлюбний син колишнього міського голови Юрія Хотлубея; підтверджень у джерелі немає.

Клименко — колишній чоловік Наталії Поклонської, яка раніше була прокурором Криму. У 2014 році про це повідомили численні інтернет-видання.

Скандали, чутки та інциденти навколо політика

Джерело називає Клименка одним із найбільш обговорюваних політиків сходу країни. Першу публічну увагу він привернув у 2014 році через шлюб із Поклонською. За чутками, які наводить джерело, саме він оплатив її юридичну освіту й допоміг із першим місцем роботи, а згодом їхні шляхи розійшлися. Сам Клименко свої стосунки з нею не коментує.

У публікаціях його також називають людиною Віктора Януковича, а згодом — Віктора Медведчука. Підтверджених фактів на користь цих характеристик джерело не наводить.

Через заяви про відновлення зв'язків із Росією на Клименка, як стверджується в джерелі, подали до суду, звинувативши в посяганні на територіальну цілісність України. Про рішення суду в тексті не йдеться.

У розпал виборчої кампанії невідомі в масках уночі напали на приймальню «Опозиційної платформи — За життя» в Маріуполі. Клименко розцінив це як спробу залякати його й зірвати вибори та звинуватив в інциденті праворадикальні сили.