Сергій Скібчик: піхотинці 65 бригади майже рік тримали позицію під Новоандріївкою

Військовий кореспондент і співробітник пресслужби 65-ї бригади Сергій Скібчик у колонці для Укрінформу розповідає про трьох солдатів мотопіхотного батальйону, які майже рік обороняли позицію біля Новоандріївки. На його думку, незважаючи на неодноразові заяви пропагандистів РФ про протилежне, село лишається під контролем України, і частина заслуги в цьому належить саме цим піхотинцям.

Піхотинці 65 бригади біля Новоандріївки: 320 днів на першій лінії

Як пише автор, батальйон обороняв перший ешелон від 4 грудня 2025-го до 19 жовтня 2026-го. Бійці не відсиджувалися в бліндажі й не чекали, доки ситуація зміниться: упродовж 320 днів вони чергували на позиції та відбивали атаки противника. Для Олександра Малодушного й Олександра Пилипчака цей вихід став першим на бойову позицію.

Троє солдатів: «Механік», «Ковбой» і «Стручок»

Скібчик докладно називає кожного з бійців:

• Олександр Малодушний, «Механік», 47 років, із Кропивницького. Виріс у родині військових, здобув фах кухаря й механіка, з дружиною виховує чотирьох дітей. Після початку повномасштабної війни прийшов на мобілізаційний пункт, але тричі отримував відмову через стан здоров’я. Згодом він сховав документи й обманув ТЦК. У бойових діях бере участь від січня 2025 року.
• В’ячеслав Красюк, «Ковбой», родом із Кіровоградщини, раніше працював різноробочим. Воює від квітня 2023 року. Автор припускає, що вижити на нулі йому допомогли вимогливість до себе, організованість і здатність швидко орієнтуватися в складних обставинах.
• Олександр Пилипчак, «Стручок», 43 роки, зі Стрижавки на Вінниччині. На війні від вересня 2025 року. До армії теж був різноробочим, проте на фронті швидко опанував різну зброю й застосовує її залежно від обстановки.

Відбиті штурми: хронологія боїв за позицію

Скібчик наводить низку епізодів, у яких брали участь троє бійців:

• 26 грудня 2025 року Малодушний помітив, що до позиції рухається штурмова група на мотоциклах. Піхотинці відкрили вогонь на ураження й зупинили спробу прориву. Було знищено 3 мотоцикли, а противник відійшов, зазнавши втрат. Малодушний дістав поранення ока, але не залишив позицію.
• 17 січня 2026 року атакували дві групи, загалом 5 штурмовиків. Малодушний організував оборону опорника, а командування підтримало його артилерією та ударними дронами. Троє окупантів загинули, поранені відступили.
• 26 лютого 2026 року «Механік» керував обороною взводного опорного пункту. Разом із «Ковбоєм» і «Стручком» він знищив 4 штурмовиків зі стрілецької зброї.
• 19 квітня 2026 року бійці виявили наступ штурмової групи й відбили його щільним вогнем.
• 8 червня 2026 року позицію атакували дві штурмові групи. Раннє виявлення дало змогу вразити їх зі стрілецької зброї, артилерії, FPV-дронів і скидів із БпЛА. Ліквідовано 3 військовослужбовців противника, решта відступила.

Чому автор називає це солдатським подвигом

Скібчик цитує характеристику Малодушного: «Проявляє розумну ініціативу при виконанні поставлених завдань, не потребує контролю з боку старших командирів. Здатний критично оцінювати свою діяльність, проявляє творчий підхід до справи». За словами автора, саме тому солдата призначили старшим на позиції.

Підсумок його міркувань такий: усі троє стійко й мужньо виконували завдання на позиції впродовж 320 днів, і саме цю щоденну працю Скібчик вважає подвигом. Він пов’язує з їхньою службою те, що Новоандріївку вдалося втримати. За це побратимів представили до державних нагород.