Вакарчук Святослав Іванович: лідер «Океану Ельзи» і колишній нардеп

Святослав Вакарчук: родина, школа і перші музичні уроки

Святослав Вакарчук родом із Мукачева на Закарпатті, його день народження — 14 травня 1975-го. Батько, Іван Вакарчук, за фахом фізик; згодом він очолив Львівський університет і став міністром освіти України.

Школярем Святослав навчався у львівській школі № 4, де поглиблено викладали англійську, і був відзначений срібною медаллю. Два роки він відвідував музичну школу: вчився грати на скрипці та водночас опановував баян. Музичним вихованням хлопчика займалися бабуся й дядько, які прищепили йому любов до української народної та західної музики. У шкільні роки він грав у КВК, долучився до створення шкільного театру й займався баскетболом.

Освіта і наукова робота

• 1991–1996 — фізичний факультет університету імені Івана Франка у Львові, спеціалізація «теоретична фізика»;
• 1996 — аспірантура на тій самій кафедрі теоретичної фізики, тема дослідження — «Суперсиметрія електронів у магнітному полі»;
• 2003 — друга вища освіта в цьому ж університеті, фах «економіст-міжнародник»;
• 2009 — захист кандидатської дисертації; у джерелі її тему сформульовано як «Суперсиметрія електронів в електромагнітному полі».

Вакарчук — кандидат фізико-математичних наук. Із темою його наукової роботи пов'язані назви альбому «Суперсиметрія» та пісні «Susy» — це скорочення англійського SUperSYmmetry.

Гурт «Океан Ельзи»: створення, продюсери, успіх

Гурт «Океан Ельзи» з'явився 1994 року. Вакарчук у ньому — вокаліст, лідер і автор більшості текстів та музики. Після університету він міг продовжити навчання за кордоном, але обрав музичну кар'єру. Колектив вдало виступив на кількох фестивалях, і музиканти поїхали до Києва записувати дебютний диск «Там, де нас нема» (1998).

З 1998 року гурт працює з продюсером Віталієм Климовим, який узявся за розкручування колективу ще 1997-го. Ідея співпраці, як зазначено в джерелі, виникла в маркетолога торгової марки «Смак» Андрія Авраменка: його надихнули результати Климова в роботі з командою Олега Лапоногова. Інвестором проєкту став холдинг Анатолія Юркевича «Мілкіленд», до якого входила ця марка.

Колектив підписав контракт із лейблом Nova Records, а дебютний альбом вийшов у вересні 1998 року. Пісні гурту посідали перші місця в різних чартах. 1999-го «Океан Ельзи» виступив у Парижі, у ЧСЧ Café; концерт показав телеканал ЧСЧ International. Генеральний продюсер «Нашого радіо» Михайло Козирєв, почувши пісню «Сосні», взяв її в ротацію, і гурт поїхав на російський рок-фестиваль «Нашествие». На фестивалі «Таврійські ігри» музиканти перемогли в номінаціях «Прорив року» та «Найкраща пісня» — за композицію «Там, де нас нема».

Широку популярність у Росії колектив здобув після фільму Олексія Балабанова «Брат-2» (в Україні його заборонено): до саундтреку увійшли пісні «Коли тобі нема» та «Кавачай». Згодом на MTV показали два кліпи — на «Там, де нас нема» і «Сосні». На початку 2000 року гурт завершив другий альбом «Я на небі був», який вийшов одразу на двох лейблах — українському Nova Records і російському Real Records.

Вакарчук і нині очолює гурт, співпрацює з іншими музикантами, пише пісні для рекламних роликів і музику до кінофільмів. Як посол доброї волі Програми розвитку ООН для молоді в Україні, він бере участь у соціальних і культурних проєктах. Усі гроші від продажу синглу «Веселі, брати, часи настали...» спрямували дитячому будинку в Макіївці.

Політична діяльність і депутатські мандати

• 1999 — разом з іншими артистами виступав у турі на підтримку кандидата в президенти Леоніда Кучми;
• 2004 — активно підтримував тодішнього опозиційного лідера Віктора Ющенка, брав участь у Помаранчевій революції, виступав на Майдані Незалежності разом з Русланою, Олегом Скрипкою та іншими артистами;
• листопад 2007 — обраний народним депутатом за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона»;
• 11 вересня 2008 — повідомив, що подав заяву про складання депутатських повноважень;
• 16 грудня 2008 — Верховна Рада достроково припинила його повноваження;
• 21 липня 2019 — обраний до Верховної Ради 9 скликання за списком партії «Голос», де посідав перше місце;
• 11 червня 2020 — на прес-конференції оголосив про складання мандата й повідомив, що вже зареєстрував відповідну заяву.

Критика та скандали: складання мандата 2020 року й заяви Гордона

Видання LB.ua з посиланням на джерела в партії «Голос» писало, що рішення Вакарчука 2020 року зумовила низка чинників. Серед них — конфлікт навколо відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: Вакарчук відмовився підписувати проєкт ухвали про його звільнення. Депутати називали це «робочими дискусіями». У ті дні Вакарчук перебував у Львові з матір'ю.

За словами депутатів, після обрання Кіри Рудик головою партії він майже повністю відсторонився від парламентського й партійного життя. Депутати переказували, що він наголошував на статусі звичайного члена команди, але такий підхід мав і негативні наслідки. Частина однопартійців пов'язувала рішення з наближенням місцевих виборів: на їхню думку, «Голосу» потрібне жорсткіше позиціонування, чому заважали позиції лідера. Очікувалося, що в партії Вакарчук залишиться.

Про своє рішення в «Голосі» повідомили вранці того ж дня; за кілька днів до цього про нього знало лише найближче коло. Перед засіданням фракції депутатів попросили залишити мобільні телефони, планшети й годинники, щоб уникнути витоку інформації.

Журналіст Дмитро Гордон в ефірі телеканалу «112 Україна» стверджував, що американський фінансист Джордж Сорос і його люди хочуть бачити Вакарчука президентом, а сам музикант ще не визначився. За словами Гордона, в разі участі в президентських перегонах Вакарчук перестане бути виразником думок покоління й стане «одним з них». Підтверджень цих слів у джерелі не наведено.

Родина і захоплення

• батько — Іван Вакарчук (нар. 1947), колишній міністр освіти і науки України;
• мати — Світлана Вакарчук (нар. 1947), викладачка фізики, доцент Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С. Гжицького, захоплюється живописом;
• брат — Олег Вакарчук (нар. 1980), банківський працівник; Святослав — хрещений батько його доньки Марічки (нар. 2005);
• двоюрідний брат — Теодор Вакарчук, грає в рок-гурті в Москві;
• дружина — Ляля Ліхтарьова: закінчила в Лондоні школу стилістів Toni&Guy, працювала там стилістом, потім була арт-менеджером у команді «Океану Ельзи», а 2007 року залишила гурт; веде власну марку одягу й ресторанний бізнес, виховує доньку Діану 1993 року народження.

Улюблене дозвілля Вакарчука — подорожі. Серед улюблених авторів він називає Івана Франка, Миколу Гоголя, Антона Чехова й Ліну Костенко, а з сучасних прозаїків виділяє Сергія Жадана та ранню прозу Юрія Андруховича. Музичні кумири — The Beatles, Rolling Stones, Red Hot Chili Peppers, Pink Floyd і Queen.