Ющенко Віктор Андрійович: Президент України, колишній голова НБУ і прем'єр

Віктор Ющенко — український економіст і політик, який пройшов шлях від банківського службовця до глави держави. Він очолював Національний банк і уряд, а з 2004 по 2010 рік був Президентом України. Після завершення каденції про нього писали через справу про отруєння, утримання на державній дачі та конфлікт у партії «Наша Україна».

Біографія та родина Віктора Ющенка

Ющенко народився 23 лютого 1954 року в сім'ї вчителів. Рідне село — Хоружівка на Сумщині (Недригайлівський район). Батько, Андрій Андрійович (1919–1992), воював у Великій Вітчизняній війні, а згодом викладав у школі англійську. Мати, Варвара Тимофіївна (1918–2005), вчила дітей фізики та математики й померла через тиждень після інавгурації сина.

Дружина політика — Катерина Чумаченко, старший син — Андрій. За твердженням історика Віктора Томазова з Центру генеалогічних та геральдичних досліджень Інституту історії України НАНУ, рід Ющенків мав козацьке коріння. Сам Ющенко йшов далі й пов'язував своє походження із запорізьким кошовим Петром Калнишевським. Нардепи з Сумщини пропонували зняти про Калнишевського фільм за 200 млн доларів, у 2008 році з'явилася ідея пам'ятника отаманові в Одесі, але жоден задум не втілили.

Освіта та шлях у банківській системі

• 1975 — закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут; два місяці працював заступником головного бухгалтера в колгоспі «40-річчя Жовтня» (село Яворів, Івано-Франківська область);
• 1975–1976 — служба в прикордонних військах КДБ СРСР, повернення у жовтні 1976 року;
• грудень 1976 — економіст районного відділення Держбанку СРСР у смт Ульянівка Білопільського району Сумщини;
• 1984 — завершив аспірантуру Українського НДІ економіки та організації сільського господарства, здобув ступінь кандидата економічних наук;
• з липня 1985 — відділ кредитування і фінансування сільського господарства Держбанку СРСР, переїзд до Києва;
• грудень 1987 — за запрошенням Вадима Гетьмана очолив планово-економічне управління київського відділення Агропромбанку СРСР;
• 1988–1990 — начальник управління, згодом заступник голови правління Українського республіканського банку Агропромбанку СРСР;
• 1990–1993 — заступник і перший заступник голови правління Республіканського АК АПБ «Україна»;
• 1998 — захист дисертації «Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні» в Українській академії банківської справи.

Голова Нацбанку: грошова реформа й перші докори

26 січня 1993 року за пропозицією Вадима Гетьмана Ющенка висунули на посаду голови НБУ. Він став третім керівником банку за часи незалежності. За джерелом, Ющенко був одним із головних виконавців грошової реформи та запровадження гривні; за його каденції з'явилися Державна скарбниця і Банкнотно-монетний двір.

У 1996 році, коли після років високої інфляції проводили реформу, він публічно пообіцяв, що вона не стане фіскальною і нікого не зачепить. За це ЄБРР назвав його найкращим банкіром року. У 1997-му журнал «Global Finance» поставив Ющенка на шосте місце у світовому рейтингу банкірів.

Діяльність голови НБУ й критикували. Тодішній міністр економіки Віктор Суслов писав Леонідові Кучмі листа, а Міжнародний валютний фонд заявляв, що Нацбанк завищував дані про золотовалютні резерви.

Прем'єр-міністр і відставка 2001 року

У 1999 році Ющенко залишив НБУ, отримавши пропозицію очолити уряд, і долучився до кампанії Леоніда Кучми на президентських виборах. Прем'єром він був із грудня 1999 до квітня 2001 року. Згодом розбіжності з Кучмою зросли: наприкінці роботи кабінету скандали стали публічними, а Ющенко в інтерв'ю відкрито звинувачував оточення президента в саботажі реформ.

У лютому 2001 року разом із Кучмою та спікером Іваном Плющем він звернувся до народу, різко розкритикувавши опозицію й акцію «Україна без Кучми». 26 квітня 2001 року парламент висловив кабінету недовіру. У постанові йшлося, що програма «Реформи заради добробуту» не стабілізувала економіку й загострила соціальні та економічні проблеми. За іншою версією, причиною було зростання впливу й популярності прем'єра.

Справа про отруєння Віктора Ющенка

5 вересня 2004 року Ющенко, тоді кандидат у президенти, зустрічався з керівництвом СБУ, після чого йому стало зле. 10 вересня його госпіталізували до віденської клініки. Лікарі заявили про отруєння діоксином, який потрапив в організм приблизно за п'ять днів до цього. Повторна експертиза наприкінці травня 2006 року підтвердила наявність діоксину.

Слідство розглядало як основну версію вечерю на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка. У вересні Ющенко заявив: «Розслідування завершено, прокуратура залучила близько тисячі свідків». Він зазначив, що частина депутатів, зокрема Віктор Янукович, свідчень не дали.

У липні 2008 року до Генпрокуратури викликали колишнього соратника Ющенка Давида Жванію, який був на тій вечері. Він відмовився від свідчень, а в інтерв'ю «Известиям» заявив, що отруєння не було, а справа є «змовою». Жванія пояснював недугу загостренням панкреатиту й просив Ющенка пройти міжнародну експертизу. Слідчий Олексій Донський оцінив таку відмову як ознаку того, що депутат «чогось боїться або причетний до злочину».

Начальник відділу нагляду Генпрокуратури Лариса Чередниченко в рапорті на ім'я генпрокурора Олександра Медведька стверджувала, що отруєння сфальшоване. Вона вказувала на причетність окремих посадовців Секретаріату президента та членів родини Ющенка, зокрема дружини, до спроб приховати це, а також назвала подію «ретельно спланованою оперативною комбінацією вітчизняних та зарубіжних спецслужб». За її словами, наступного дня після підписання рапорту її попередили про звільнення через скорочення штатів; від двох запропонованих посад вона відмовилась і оскаржила наказ у суді.

Катерина Ющенко в інтерв'ю газеті «Україна молода» відкинула ці звинувачення й назвала їх спробою опонентів вплинути на вибори. За її словами, отруту виявила лабораторія в Нідерландах, а восени 2004-го вона таємно просила допомоги в знайомих у Європі та США. Британська The Times, посилаючись на джерело, близьке до слідства, повідомила про причетність російської влади.

11 квітня 2011 року перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін попередив: якщо Ющенко не здасть кров для повторної експертизи, кримінальну справу закриють. У червні політик погодився, але, як зазначено в джерелі, цього не зробив.

Критика та скандали

BMW сина президента

У липні 2005 року «Українська правда» писала про скандал навколо сина президента Андрія Ющенка: він їздив на BMW M6 вартістю близько 800 тис. грн із чеськими номерами. Пояснення, що машину йому дав «приятель», газета назвала непереконливим, а матеріали про це випустила циклом із кількох частин. У жовтні 2005 року, за даними видання, адекватних відповідей про походження авто й можливу корупцію редакція не отримала. Також газета писала, що машину неможливо було «орендувати» без оформлення в Україні та розмитнення, як стверджував президент. Окремо, як повідомляла «Українська правда», Ющенко різко відповів журналістам, які порушували цю тему.

Заява Зінченка про корупцію в оточенні

5 вересня 2005 року колишній держсекретар Олександр Зінченко пішов у відставку. Як писала «Українська правда», він публічно заявив про корупцію в оточенні Ющенка й назвав секретаря РНБО Петра Порошенка, першого помічника президента Олександра Третьякова та лідера фракції «Наша Україна» Миколу Мартиненка. Порошенко відкидав ці звинувачення. У січні 2006 року, за даними «Слова і Діла», Печерський суд Києва визнав інформацію Зінченка недостовірною й зобов'язав його спростувати звинувачення. Тож звинувачення не підтвердилися. Сам Ющенко в них не фігурує — йшлося про його оточення.

Заяви Симоненка про брата президента

У 2008 році лідер комуністів Петро Симоненко заявив, що брат Ющенка Петро через «Петрогаз» і «УкрГаз-Енерго» (дочірню компанію «РосУкрЕнерго») нібито відмиває гроші. Петро Ющенко подав на Симоненка до суду. У травні 2012 року, як повідомляла «Економічна правда», Вищий адмінсуд за позовом Симоненка зобов'язав нижчі суди перевірити, чи мав Віктор Ющенко відношення до створення «УкрГаз-Енерго». Це заява політичного опонента, а не доведений факт; чим закінчилася перевірка, джерело не повідомляє.

Постачання зброї до Грузії

18 листопада 2009 року голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Валерій Коновалюк заявив, що Ющенко намагається «зам'яти збройовий скандал». За його словами, за чотири роки Україна продала зброї на 2,5 млрд доларів, а до бюджету надійшло лише 200 млн. Депутат стверджував, що 95% продукції оборонної галузі йде на експорт, а матеріали Генпрокуратури вказують на зацікавленість президента в постачаннях. Ще він вважав, що повторне подання Юрія Єханурова на посаду міністра оборони мало на меті розкрадання військового майна.

Присвоєння звання Героя України Степанові Бандері

22 січня 2010 року, наприкінці президентства, Ющенко присвоїв Степанові Бандері звання Героя України, і це рішення викликало політичну та юридичну суперечку. 2 квітня 2010 року, як повідомляло «Радіо Свобода», Донецький окружний адмінсуд визнав указ незаконним і скасував його: за аргументацією суду, звання можна присвоїти лише громадянам України, а Бандера ними не був. За даними «Інтерфакс-Україна», Донецький апеляційний адмінсуд залишив апеляції без задоволення, а Конституційний суд відмовив у відкритті провадження щодо указу. У січні 2011 року, як писало «Радіо Свобода», адміністрація президента повідомила, що указ визнано недійсним. Рішення суду теж критикували: те саме видання назвало його «нікчемним».

25 лютого 2010 року Європарламент ухвалив резолюцію щодо України, у якій, за повідомленням LB.ua, йшлося про глибокий жаль через присвоєння Бандері цього звання. У листі до Європарламенту Ющенко висловив здивування цим пунктом і захистив своє рішення. Подію описано лише зі слів самого Ющенка, тож текст резолюції потребує окремої перевірки.

Газові рішення

За підрахунками ZN.UA, рішення Ющенка в газовій сфері коштували Україні 38,6 млрд доларів за десять років. Видання виходило з того, що згода на посередництво «РосУкрЕнерго» знівелювала міжурядову угоду від 4 жовтня 2001 року з ціною 50 доларів за тисячу кубометрів.

• 2002–2004 роки — 182,4 млрд куб. м, за ціною 50 доларів це 9,12 млрд;
• 2005–2010 роки — 293,7 млрд куб. м, або 14,685 млрд;
• 2011 рік — прогнозні 38,4 млрд куб. м, або 1,92 млрд;
• разом за контрактами 2001 року — 25,725 млрд доларів проти фактичних 64,335 млрд.

Різницю в 38,61 млрд видання назвало «непередбаченими додатковими витратами».

Mercedes і держдача

28 березня 2012 року Ющенка бачили на Подолі за кермом чорного Mercedes S-класу вартістю близько 67 тисяч євро. За даними журналістів, власник авто — Геннадій Нідугов. У виконкомі «Нашої України» відповіли, що такий працівник у них не значиться, а прессекретар Ірина Ванникова не змогла пояснити, чому машина оформлена на іншу особу.

Ющенко й далі мешкає на державній дачі, обслуговування якої обходиться в 30 млн грн на рік. У Державному управлінні справами це обґрунтовують ухвалою Верховної Ради № 2033-XII від 4 січня 1992 року «Про забезпечення, обслуговування та охорону Президента України». Про переїзд у власний дім дружина говорила 1 вересня 2011 року, а 30 вересня 2013-го син Андрій повідомив, що батько виїхав, проте згодом з'ясувалося, що той живе на дачі. Сам Ющенко сказав, що не вважає своє утримання з бюджету головною проблемою країни.

Виключення з партії та позов

9 лютого 2013 року Ющенка виключили з «Нашої України». Голова політради Сергій Бондарчук зачитав рішення: під час кампанії 2012 року за згодою Ющенка змінювали членів окружних і дільничних комісій від партії на сході й півдні країни, і це названо зрадою програмної мети. Також йшлося, що Ющенко блокує скликання з'їзду й прагне незаконно узурпувати керівництво. За даними «Української правди», у день виключення він мав намір порушити в політраді питання про зняття Бондарчука.

Наприкінці червня 2013 року до Вищого адміністративного суду надійшов позов голови юридичної компанії Lions Litigate Станіслава Батріна: він оскаржував заборону Ющенка тодішньому керівникові «Нафтогазу» Олегу Дубині підписувати газові контракти за ціною 235 доларів. У липні суд відхилив позов, адже позивач пропустив шестимісячний строк звернення.

Позафракційний депутат Тарас Чорновіл розповів «Росбалту», що новий політичний проєкт Ющенка нібито фінансує влада, а за чутками, гроші йдуть від Партії регіонів. Про шанси на вибори він сказав, що рейтинг політика «наближається до нуля». Ці слова є оцінкою самого депутата.

22 лютого 2013 року Ющенко, за інформацією джерела, зустрічався в Брюсселі з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу. За цими даними, він заявив, що майбутнє країни не повинно бути заручником справи Тимошенко.

Оцінка соратника: Безсмертний про газові переговори 2005–2006 років

У 2024 році, у матеріалі до 20-річчя Помаранчевої революції, соратник Ющенка Роман Безсмертний, як пише «Главком», оцінив експрезидента як «хаотичного, безпорадного у повсякденному житті та нерозбірливого у кадрах». У матеріалі також описано, що в газовому питанні 2005–2006 років Ющенко вважав пропозиції Дмитра Фірташа вигіднішими за пропозиції прем'єрки Тимошенко, а 18 січня 2006 року Тимошенко уклала контракт з Росією всупереч його волі. Це особиста оцінка співрозмовника, а не рішення органів чи суду.