Данілов Олексій: колишній секретар РНБО, мер Луганська та голова ОДА

Олексій Данілов — український політик і держслужбовець, який у 2019–2024 роках керував апаратом РНБО. Він уродженець Красного Луча на Луганщині: на світ з'явився 7 вересня 1962 року. Після декомунізації місто стало називатися Хрустальний, а з 2014 року перебуває під російською окупацією.

Починав Данілов як ветеринар, потім пішов у бізнес, а звідти — в політику. Він був мером Луганська, очолював область і працював у парламенті. За даними джерела, станом на серпень 2026 року державної посади він не має.

Освіта

• 1977 — вступ до Старобільського радгоспу-технікуму; 1981 — завершення навчання за фахом «ветеринарія»;
• 1999 — диплом Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кваліфікація вчителя всесвітньої історії;
• 2000 — магістерська програма з менеджменту у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля;
• 2000 — юридична освіта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України.

Отже, його фах охоплює ветеринарію, історію, менеджмент і право.

Від ветеринара до мера Луганська

Після технікуму Данілов працював ветеринаром у господарствах Луганщини. У другій половині 1980-х він змінив ветеринарію на підприємництво: очолював кооператив «Білий лебідь», а з 1991 до 1994 року був директором приватного підприємства «Вера». Саме в ці роки він почав активно діяти в громадському й політичному житті Луганська.

У липні 1994 року, у 31 рік, його обрали міським головою Луганська. Він керував містом до 1997 року. Його каденція збіглася з економічною кризою, затримками зарплат і перебудовою місцевого самоврядування після відновлення незалежності. Повноваження закінчилися достроково, але політику й громадську роботу Данілов не залишив.

Виборчі кампанії та робота на чолі Луганської ОДА

• 1998 — балотувався до Верховної Ради як самовисуванець у мажоритарному окрузі, але мандата не здобув;
• 2001–2005 — заснував громадську організацію «Луганська ініціатива» і керував нею;
• 2002 — знову йшов на парламентські вибори, проте партія не здолала виборчий бар'єр;
• 4 лютого 2005 — отримав призначення на посаду голови Луганської обласної державної адміністрації;
• 8 листопада 2005 — звільнений у зв'язку з переходом на іншу роботу.

На початку 2000-х Данілов був пов'язаний із партією «Яблуко», яку згодом перейменували на Партію вільних демократів. Він також радникував парламентському Комітету з питань промислової політики і підприємництва та був заступником директора Європейського інституту інтеграції та розвитку.

Призначив його на обласну посаду президент Віктор Ющенко — після Помаранчевої революції та зміни центральної влади. Працював Данілов у цій ролі близько дев'яти місяців.

Народний депутат України V скликання

На виборах 2006 року Данілов потрапив до парламенту за списком «Блоку Юлії Тимошенко», де мав 42-й номер. У Верховній Раді V скликання він працював у Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Повноваження закінчилися в листопаді 2007 року разом із роботою цього скликання.

На позачергових виборах 2007 року політик балотувався від Партії вільних демократів, але вона бар'єр не подолала. До 2019 року він займався експертною, громадською та політичною діяльністю.

Олексій Данілов у РНБО: від заступника до секретаря

23 липня 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Данілова заступником секретаря РНБО. Вже 3 жовтня того самого року він очолив апарат Ради й став її тринадцятим секретарем. До його завдань належали підготовка засідань, контроль за виконанням рішень і взаємодія органів влади у сфері національної безпеки.

За його каденції РНБО розглядала такі питання:

• персональні та секторальні санкції;
• протидія російському впливу;
• енергетична й кібербезпека;
• розвиток оборонно-промислового комплексу;
• боротьба з контрабандою;
• деолігархізація;
• протидія пандемії COVID-19;
• підготовка до повномасштабної війни та організація оборони держави.

Данілов був одним із найпублічніших секретарів РНБО: часто коментував безпекову ситуацію, російську агресію, санкційну політику та перебіг війни.

Ставка Верховного Головнокомандувача і позиція щодо війни

24 лютого 2022 року Данілов увійшов до першого складу Ставки Верховного Головнокомандувача. В указі його вказано як координатора Ставки. Після початку повномасштабного вторгнення він брав участь у засіданнях військово-політичного керівництва та в узгодженні рішень щодо оборони й нацбезпеки.

Як секретар РНБО він публічно виступав за жорсткіші санкції проти Росії, розвиток вітчизняного оборонного виробництва та деокупацію захоплених територій. Також він відкидав компроміси, які означали б визнання російської окупації.

Відставка з РНБО та питання посла в Молдові

26 березня 2024 року Зеленський звільнив Данілова з посади секретаря РНБО. Його наступником став колишній очільник Служби зовнішньої розвідки Олександр Литвиненко. Причини рішення в указі не навели. Загалом Данілов керував апаратом Ради з 3 жовтня 2019 року — тобто понад чотири роки.

29 березня 2024 року президент заявив, що погодив кандидатуру Данілова на посаду посла України в Молдові. Проте указу про призначення не оприлюднили: Данілов не вручав вірчих грамот президентці Молдови й не розпочинав дипломатичної роботи. 7 лютого 2025 року послом у Молдові призначили кадрового дипломата Пауна Роговея.

Родина

Данілов одружений із Людмилою Даніловою, у подружжя четверо дітей. Дані про майно, доходи та членів родини він подавав у щорічних деклараціях, поки перебував на держслужбі.